Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", третя особа: ОСОБА_4 про визнання дії незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання дій відповідача щодо реєстрації права власності на машино-місце НОМЕР_1, площею 17 м2, яке розташоване в підземній автостоянці по АДРЕСА_1, незаконними; зобов'язання скасувати реєстрацію права власності на зазначене майно за ОСОБА_4

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року, позов задоволено частково: визнано дії працівників КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" щодо реєстрації права власності на машино-місце НОМЕР_1, площею 17 м2, яке розташоване в підземній автостоянці по АДРЕСА_1 та зареєстроване 05 травня 2009 року в Київському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 374 за номером № 61314 за громадянкою ОСОБА_4, незаконними; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині задоволення позову, третя особа звернулася з касаційною скаргою на них, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В заперечення позивач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідно до вимог частини 2 статті 220 КАС України доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 25 квітня 2003 року між Державною госпрозрахунковою організацією "Житло-Інвест" Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації - інвестор, Закритим акціонерним товариством Торговий дім "Інтерсервіс" - співінвестор, Комунальним підприємством "Житлоінвестбуд - УКБ" Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації - замовник та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" - генпідрядник-співінвестор, укладено інвестиційно-підрядний договір № 1/66 на виконання робіт по будівництву житлового будинку по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.1 договору № 1/66 сторони домовились здійснити будівництво житлового будинку та ввести його в експлуатацію, в тому числі і паркінг на 42 машино-місця.

07 лютого 2007 року між Комунальним підприємством "Житлоінвестбуд -УКБ" Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, Закритим акціонерним товариством Торговий дім "Інтерсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" укладена додаткова угода № 3, якою розділ 4.3 договору "Замовник зобов'язаний" доповнено пунктом " 4.3.14 наступного змісту: " 4.3.14. Після завершення будівництва об'єкту та виконання інвестором та генпідрядником-співінвестором п.п.2.1-2.8 договору передати інвестору та генпідряднику-співінвестору по акту приймання-передачі приміщення та парко-місця, профінансовані відповідно до умов цього договору".

28 листопада 2007 року між Комунальним підприємством "Житлоінвестбуд - УКБ" Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, Закритим акціонерним товариством Торговий дім "Інтерсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" укладена додаткова угода № 4 до зазначеного договору з додатком № 1 - протоколом розподілу житлових та нежитлових приміщень, яким за ТОВ "БКФ "Граніт" закріплювались 19 машино-місць на 2-у поверсі, в тому числі і під номером НОМЕР_1.

Додатковою угодою № 6 від 24 березня 2009 року до договору № 1/66 від 25 квітня 2003 pоку, укладеною між КП "Житлоінвестбуд-УКБ", ЗАТ "Торговий дім "Інтерсервіс" та ТОВ "БКФ "Граніт", складено протокол розподілу житлових та нежитлових приміщень у житловому будинку по АДРЕСА_1, якою визначено, що машино-місце НОМЕР_1 розподілено (закріплено) за ТОВ "БКФ "Граніт".

Актом № 50 від 22 квітня 2009 року КП "Житлоінвестбуд - УКБ" передало ТОВ "БКФ "Граніт" 21 машино-місце, в тому числі і машино-місце НОМЕР_1.

30 квітня 2009 року позивач отримав від Головного управлінні житлового забезпечення - виконавчого органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) свідоцтво про право власності на машино-місце НОМЕР_1, площею 17,00 м2, яке розташоване в підземній автостоянці по АДРЕСА_1 .

05 травня 2009 року на підставі вищевказаного свідоцтва Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєстровано право приватної власності ТОВ "БКФ "Граніт" на вищевказане машино-місце, в реєстровій книзі № 374 за реєстровим номером № 61314.

З листа відповідача від 23 квітня 2012 року № 16537 (И-2012) позивач дізнався про те, що право власності на машино-місце по АДРЕСА_1 перейшло від ТОВ "БКФ "Граніт" до іншої особи на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2011 року у справі № 22- 791/2011 за позовом ОСОБА_4 до ВАТ Торговий дім "Інтерсервіс", треті особи: КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Будівельна компанія "Граніт Україна", Комунальне комерційне підприємство "Житло-Інвест" про витребовування майна та визнання права власності позов задоволено: визнано право власності за ОСОБА_4 на машино-місце НОМЕР_1 у підземному паркінгу будинку по АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2011 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2011 року у справі № 22- 791/2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо реєстрації права власності на машино-місце НОМЕР_1, площею 17 м2, яке розташоване в підземній автостоянці по АДРЕСА_1, за ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" звернулося з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість цього позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина 2 статті 331 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" цей закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 статті 15 цього Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації.

Частиною 1 статті 20 Закону (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) встановлені вимоги до документів, що подаються на державну реєстрацію прав, зокрема документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України (435-15) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 24 Закону у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Згідно із частиною 2 статті 27 Закону державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Судами встановлено, що договори, на підставі яких позивач набув право власності на спірні приміщення, недійсними не визнавалися. Свідоцтво про право власності позивача на спірне майно ніким не скасовано. Спір між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" та ОСОБА_4 щодо цього майна не вирішувався, що підтверджується, зокрема, тим, що позивач не був стороною у справі № 22-791/2011, в межах якої суд апеляційної інстанції визнав право власності на спірні приміщення за ОСОБА_4, посилаючись на задоволення позову в частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Враховуючи викладене, суди правильно встановили, що на час здійснення оскаржуваних реєстраційних дій ОСОБА_4, а також Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова "Граніт" паралельно володіли правовстановлюючими документами на спірне майно.

Згідно пункту 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (703-2011-п) , під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в цьому випадку має місце суперечності між зареєстрованими правами позивача та заявленими правами третьої особи, а тому рішення відповідача щодо здійснення реєстрації права власності за останнім є незаконним.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.