провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Корпорації "Артеріум" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року у справі № 18/105 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до Корпорації "Артеріум" про стягнення коштів, -

У грудні 2008 року Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві звернулась із позовом до Корпорації "Артеріум" про стягнення необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 57 578,75 грн. та 115 157,50 грн. штрафу.

Позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві обґрунтовані тим, що вимоги рішення від 09.07.2008р. № 43 про застосування до відповідача економічних санкцій у розмірі 172 736,25 грн. за порушення державної дисципліни цін Корпорацією "Артеріум" не виконано, що є підставою для стягнення вказаних коштів у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві, так як граничний рівень торгівельної набавки встановлюється до ціни виробника з урахуванням торгівельної знижки, яка є основною, при цьому, додаткові знижки виробника товарів не приймаються до уваги при формуванні торгівельної надбавки та не враховуються при оцінці вартості і собівартості продукції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві.

Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанції зазначав, що відповідачем порушено вимоги розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002р. № 1292 (ra0051017-02) "Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби та вироби медичного призначення" та завищено граничну допустиму торговельну надбавку на продукцію.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Корпорація "Артеріум" звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення", редакція якої була чинною на час здійснення контролюючим органом перевірки, в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (ст.7 вказаного Закону України).

В свою чергу, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів (ч.1 ст. 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення").

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 17.06.2008р. по 04.07.2008р. Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві здійснила планову перевірку формування, встановлення та застосування Корпорацією "Артеріум" цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення, за результатами якої складено акт від 04.07.2008р. № 149.

Внаслідок перевірки виявлено завищення Корпорацією "Артеріум" у період з 11.01.2008р. по 25.04.2008р. граничних торговельних надбавок при оптовій реалізації лікарських засобів і отримання необґрунтованої виручки в розмірі 57578,75 грн., чим порушено вимоги розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002р. № 1292 (ra0051017-02) "Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби та вироби медичного призначення" та від 17.07.2006р. № 1055 (ra_021017-06) "Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002 № 1292".

На підставі акту перевірки 04.07.2008р. Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві прийнято рішення № 43 від 09.07.2008р. про застосування до Корпорації "Артеріум" економічних санкцій і вилучення безпідставно отриманої виручки в розмірі 57578,75 грн. та 115157,50 грн. штрафу за порушення державної дисципліни цін.

При прийнятті оскаржуваного рішення Державна інспекція з контролю за цінами керувалась ч., ч. 1, 4 ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", у яких зазначено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду. Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 1 пп. 1.1. розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002р. № 1292 (ra0051017-02) "Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби та вироби медичного призначення" встановлено граничний рівень постачальницько-збутової надбавки (націнки) суб'єктам підприємницької діяльності на вітчизняні та імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, на рівні не вище ніж 5 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок.

Вирішуючи спірні правовідносини, апеляційний суд обґрунтовано керувався встановленими контролюючим органом у акті перевірки фактичними обставинами та доказами у матеріалах адміністративної справи.

Так, згідно з прибутковою накладною від 15.01.2008р. № СІ2008000049 корпорацією у заводу-виробника ЗАТ "Київмедпрепарат" придбано лікарський засіб "Ампіцилін-КМП" 1,0 г кількістю 640 шт. за ціною виробника (ціною відповідно до прайс-листа) 1,71 грн. за 1 шт. З урахуванням знижки виробника в розмірі 27 % фактична відпускна ціна препарату склала 1,25 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що відповідачу надано додаткову щомісячну знижку за січень 2008 року у розмірі 3 %, тобто фактична відпускна вартість 1 упаковки препарату склала 1,21 грн.

Разом з тим, матеріалами адміністративної справи підтверджується, що відповідачем реалізовано вказаний препарат ТОВ "Фармако" за ціною 1,29 грн./шт. (з урахуванням додаткової квартальної знижки для цього покупця у розмірі 20 %), у той час, як фактична вартість одиниці товару, враховуючи граничний рівень постачальницько-збутової надбавки суб'єктам господарювання у розмірі 5 %, становить 1,27 грн.

У разі перевищення витрат рівня встановленої граничної надбавки (націнки) суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються імпортом лікарських засобів і виробів медичного призначення, або перший оптовий покупець вітчизняних лікарських засобів і виробів медичного призначення надають відповідні розрахунки рівня граничної надбавки (націнки) в межах не вище 10 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок на погодження до управління з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації (абз. 2 пп. 1.1. п. 1 зазначеного розпорядження).

Отже, передумовою застосування перевищених витрат рівня встановленої граничної надбавки (націнки) є погодження суб'єктами підприємницької діяльності рівня граничної надбавки (націнки) з урахуванням знижок з управлінням з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації.

Враховуючи порушення Корпорацією "Артеріум" вимог розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002р. № 1292 (ra0051017-02) та завищення рівня встановленої граничної надбавки (націнки) на оптово-відпускні ціни на медичні препарати та обладнання, застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій є обґрунтованим.

Крім того, колегія суддів враховує, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2011р. № К-25624/10 залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2009 року, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог Корпорації "Артеріум" до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 09.07.2008 № 43.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно зі ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.