головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Ємельянової В.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У жовтні 2010 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом до відповідачів. Просила визнати незаконною бездіяльність відповідачів по виконанню постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) щодо нарахування посадового окладу суддям у відповідності до встановленої мінімальної заробітної плати, стягнути з Державної судової адміністрації України суму недоплаченої заробітної плати з січня 2006 року по дату ухвалення судом рішення та щомісячної надбавки за вислугу років, починаючи з січня 2009 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів по повному фінансуванню заробітної плати ОСОБА_4 за період з 19 серпня 2009 року по 9 листопада 2010 року з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки на момент виплати, а також за період з 22 травня 2008 року по 9 листопада 2010 року надбавки за вислугу років, розрахованої від загальної суми щомісячного заробітку, зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Новоазовському районному суду Донецької області додаткове фінансування з бюджетної програми "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплати ОСОБА_4 за період з 19 серпня 2009 року по 9 листопада 2010 року заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки на момент виплати, а також за період з 22 травня 2008 року по 9 листопада 2010 року надбавки за вислугу років, розрахованої від загальної суми щомісячного заробітку, із врахуванням здійснених виплат, зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України на бюджетну програму "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплати судді Новоазовського районного суду Донецької області ОСОБА_4 за період з 19 серпня 2009 року по 9 листопада 2010 року заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки на момент виплати, а також за період з 22 травня 2008 року по 9 листопада 2010 року надбавки за вислугу років, розрахованої від загальної суми щомісячного заробітку, із врахуванням здійснених виплат. В решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року постанову суду першої інстанції змінено. В абзаці другому, третьому та четвертому резолютивної частини постанови після слів та цифр "з 19 серпня 2009 року" та "з 22 травня 2008 року" слова та цифри "по 9 листопада 2010 року" замінити на слова та цифри "по 19 жовтня 2010 року". В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У своїх касаційних скаргах Міністерство фінансів України та Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивачка працює на посаді судді Новоазовського районного суду Донецької області з листопада 2002 року по теперішній час. Заробітна плата позивачки обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2006-2010 роки.

Задовольняючи позовні вимоги за період з 19 серпня 2009 року по 19 жовтня 2010 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки за змістом статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 1 січня 2006 року), постанов Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514 (514-2005-п) , від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) "Про оплату праці суддів" посадовий оклад суддів з 1 червня 2005 року не може бути нижче 9,5 розмірів мінімальної заробітної плати, схеми посадових окладів та розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи розраховуються виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) щодо застосування для розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати в розмірі 332 грн. і не проведення перерахунку при підвищенні мінімальної заробітної плати в подальшому та постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і місцевого самоврядування та суддів" (1243-2005-п) в частині встановлення розміру посадових окладів суддів судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнано незаконними, то відповідачі при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачці діяли неправомірно.

Проте повністю погодитися з висновками судів попередніх інстанції не можна з таких підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) , яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи. Постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 (1243-2005-п) встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 (865-2005-п) та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 (1310-2005-п) постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865" від 31 грудня 2005 року № 1310 (1310-2005-п) та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) .

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 3 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили) до 1 січня 2012 року (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання нею законної сили) до 13 квітня 2011 року, дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.

Проте, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) , відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 (1243-2005-п) , якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться. Положення зазначеної постанови стали преамбулою постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 (1243-2005-п) незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) , постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 (1243-2005-п) та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 (1310-2005-п) були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року). Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади відповідно до положень частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто нормативно-правовий акт у відповідності до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України втрачає чинність лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 (1243-2005-п) в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 (1310-2005-п) та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) . Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Отже, зазначені положення постанов Кабінету Міністрів України, були визнані судом незаконними, а нечинними не визнавались і тому підлягали виконанню.

У зв'язку з викладеним вимоги позивачки про перерахунок заробітної плати та інших виплат на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Крім того, судами не враховано наступного.

Згідно статті 47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 51 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Частиною 5 статті 51 зазначеного кодексу встановлено, що розпорядники бюджетних коштів, до яких відноситься і Державна судова адміністрація України, беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України" та Бюджетним кодексом України (2456-17) , не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися (частина 6 вказаної статті).

Статтею 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня.

У зв'язку з викладеним, вимоги позивачки про перерахунок заробітної плати та інших виплат на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Отже, підстави для задоволення позову про здійснення перерахунку заробітної плати позивачки із зазначених нею підстав відсутні.

Відповідно до положень частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За правилами пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року змінити шляхом скасування її в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів Українпи про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання провести перерахунок та виплату заробітної плати, інших виплат та ухвалення у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.