Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Сірош М.В.,

Блажівська Н.Є.,

Рибченко А.О.,

Степашко О.І.,

Усенко Є.А.

перевіривши заяву Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

30 вересня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилена, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року залишені без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, Державна податкова інспекція в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулася із заявою про допуск для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року і її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Обговоривши викладені у поданій заяві доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що заява про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, однією з підстав звернення із заявою про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, як різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як вбачається із поданої заяви, правовідносини, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник в обґрунтування наявності підстав для перегляду справи, що не дає можливості дійти висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права.

Таким чином, ухвала Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року не підлягає перегляду Верховним Судом України, оскільки із доданих до заяви копій судових рішень не вбачається неоднакового застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи заяви, колегія суддів не знаходить підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Відмовити Державній податковій інспекції в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у задоволенні заяви про допуск до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.