Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 р.

у справі № 2-а-4968/10/1070

за позовом ОСОБА_4

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області,

за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у Київській області,

про стягнення надмірно сплаченої суми податку,

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про стягнення надмірно сплаченої суми податку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання висновку про виплату позивачу надміру сплаченого податку до Управління державного казначейства у м.Ірпінь та стягнуто з рахунку відповідного місцевого бюджету суму належного позивачу відшкодування надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у зв'язку із застосуванням права на податковий кредит у розмірі 2 605,56 грн., а також стягнуто з бюджетного рахунку відповідача суму штрафу у розмірі 100% неповернутої суми надміру сплаченого податку у розмірі 2 605,56 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивач 29.04.2009 р. подав до відповідача декларацію про доходи за 2008 р. від 25.05.2009 р. № 344 з додатками та відповідними підтверджуючими документами, згідно з якими заявив про те, що він має право на повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2 605,56 грн. (рядок 3 Додатку № 2 "розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку").

Листом від 13.11.2009 р. № 1576/к/172 відповідач підтвердив право позивача на податковий кредит у повному обсязі та повідомив про те, що податковим органом своєчасно сформовано та передано до Бучанської міської ради Київської області реєстри висновків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених податків і зборів платниками податків.

Однак, заявлена у декларації сума надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у сумі 2 605,56 грн. позивачу повернута не була.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, казначейською службою листом від 15.10.2009 р. № 01-10/708 було повідомлено позивача про те, що висновок на повернення надміру отриманої (сплаченої) суми податку з доходів фізичних осіб платника податку відповідачем до органу державного казначейства не подавався, тому казначейство не має підстав для повернення надміру сплаченої суми податку та нарахування штрафу за несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказав, що податковим органом у відповідності до Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податку, затвердженого Наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державним казначейством України від 03.02.2005 р. № 58/78/22 (z0247-05) , подано до Бучанської міської ради реєстр висновків про повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, які не були погоджені радою.

При цьому зазначив, що податковим органом проведено усі законодавчо встановлені заходи щодо своєчасного повернення коштів.

Підпунктом 20.4.1 п. 20.4 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є: податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір, або орган Державного казначейства України, що порушує строки такого повернення або занижує його розмір.

Згідно з пп. 20.4.2 п. 20.4 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи: якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми.

Підпунктом 20.4.3 п. 20.4 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.

Зі змісту п. 6 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податку вбачається, що заява подається платником податку до органу державної податкової служби України за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі. Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів зарахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: на поточний (вкладний) рахунок платника податку в установі банку; на погашення податкового зобов'язання (податкового боргу) з інших податків, зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби, незалежно від виду бюджету, щодо якого обліковується такий борг; шляхом оформлення чека на одержання готівки в разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до п. 7 цього ж Порядку, орган державної податкової служби України на підставі даних особових рахунків платників готує висновки (додаток 1), два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету (додаток 2), та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам (додаток 3). Згідно з зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний районний (міський) фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).

Орган державної податкової служби України не пізніше ніж наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого районним (міським) фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків територіальному органу Державного казначейства України.

Враховуючи встановлений у судовому процесі факт звернення позивача до податкового органу із заявою про повернення надміру сплаченого податку та несвоєчасного подання податковим органом до органу державного казначейства висновку про повернення позивачу сум надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неподання висновку про виплату позивачу надміру сплаченого податку до органу Державного казначейства України та стягнення з рахунку відповідного місцевого бюджету суми належного позивачу відшкодування надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб у зв'язку із застосуванням права на податковий кредит у розмірі 2 605,56 гр., а також стягнення з бюджетного рахунку відповідача суми штрафу у розмірі 100% неповернутої суми надміру сплаченого податку у розмірі 2 605,56 грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 р. у справі № 2-а-4968/10/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.