Державна податкова інспекція в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з останньої заборгованості перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб у сумі 424,22 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Джанкойська ОДПІ в АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року у хвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Також позивач надіслав до суду касаційної інстанції клопотання про заміну Джанкойської ОДПІ в АР Крим її правонаступником - Джанкойською ОДПІ ГУ Міндоходів АР Крим, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" (229-2013-п) та довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 11 червня 2013 року та від 20 вересня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити Джанкойську ОДПІ в АР Крим її правонаступником - Джанкойською ОДПІ ГУ Міндоходів АР Крим.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, після смерті матері - ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 грудня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7629, ОСОБА_1 прийняла спадкове майно, яке складається з грошових внесків з відсотками, компенсаціями та індексаціями в Ощадбанку № 4567/02 с. Клепиніне Красногвардійського району за рахунками НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, вартість спадкового майна склала 8484,44 грн. (арк. справи 19).

30 березня 2006 року ОСОБА_1 подала до ДПІ у Красногвардійському районі АРК декларацію про доходи, одержані з 01 січня до 31 грудня 2005 року (вх. № 1069), у розділі 1.2 якої задекларувала отримані грошові внески, що зберігаються в установах Ощадного банку СРСР, в розмірі 8484,44 грн. (арк. справи 5). В розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб органом державної податкової служби був визначений податок, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 424,22 гривень. На зворотному боці декларації ОСОБА_1 виклала заперечення, в яких зазначила, що грошові внески вона не отримала, грошових коштів для сплати податку, визначеного податковим органом, немає (арк. справи 6).

Також, на адресу ОСОБА_1 були надіслані перша № 1/43 від 03 липня 2006 року та друга № 2/124 від 18 серпня 2006 року податкові вимоги на суму 424,22 грн. (арк. справи 10).

У зв'язку з несплатою відповідачем суми 424,22 грн., органом державної податкової служби було прийняте Ррішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків за рахунок погашення його податкового боргу № 31 від 25 вересня 2006 року арк. справи 10 - зворотна сторона).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що компенсаційні рахунки не є майном, належним особі, на ім'я якої вони відкриті, та до прийняття рішення про їх виплату кошти на компенсаційних рахунках належать до державних коштів, не є майном фізичної особи, а отже не підлягають оподаткуванню, а отже визначення відповідачу податкового зобов'язання з податку з доходів є неправомірним та, які наслідок, у податкового органу відсутні підстави для стягнення такого податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на підставі цього Закону встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР. Компенсації підлягають також грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 - 1994 років і які знаходились на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарного року в період 1992 - 1995 років.

Підпунктом 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, віднесено суму депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові заощадження ОСОБА_2, спадкоємицею майна якої є ОСОБА_1, були вкладені ОСОБА_2 до філіалу Ощадного банку № 4567/02 с. Клепиніне Красногвардійського району до 02 січня 1992 року, що підтверджується ощадними книжками ОСОБА_2 (арк. справи 20-22), з огляду на що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що сума успадкованих ОСОБА_1 грошових внесків з відсотками, компенсаціями за рахунками НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в розмірі 8484,44 грн. не підлягає оподаткуванню

Посилання органу державної податкової служби в обґрунтування позовних вимог на положення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) були правомірно відхилені судами як безпідставні, оскільки в силу приписів частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Разом з цим, Джанкойською ОДПІ ГУ Міндоходів АР Крим подало до суду касаційної інстанції клопотання про відмову від позову відповідно до частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Згідно положень статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Приймаючи відмову від позову відповідно до частини 1 статті 51, статті 219 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції враховує, що ОСОБА_1 не заявила заперечень проти задоволення заяви позивача про відмову від адміністративного позову, а також те, що така відмова не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, законні постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2009 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року визнаються такими, що втратили законну силу із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 55, п. 5 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 2 ст. 228, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Заяву Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про відмову від позову задовольнити.

Визнати законні постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року такими, що втратили законну силу.