розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 по справі №2-а-273/10/1070 за позовом Приватного підприємства "Транспетроліум" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010, позовні вимоги Приватного підприємства "Транспетроліум" (далі-ПП "Транспетроліум", позивач) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі-ДПІ Києво-Святошинському районі Київської області, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.10.2008 №0001302300/0 в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 166000,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49800,00грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Транспетроліум" витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40грн. та витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 9660,00грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області 07.12.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №437/23-1/35278535 від 16.10.2008, складеного за результатом комплексної виїзної планової документальної ПП "Транспетроліум" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.07.2008 по 31.03.2008, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 29.10.2008 №0001302300/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 171160,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 51641,00грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 4.1.1, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок відображення позивачем доходів і витрат за операціями з цінними паперами у податковому обліку на загальних підставах.

Позивач не погоджується з рішенням податкового органу в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 166000,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49800,00грн.

Судом встановлено, що у січні 2008 року між позивачем (постачальник) та ПП "ОСОБА_1" (покупець) укладено договір від 24.01.2008 №38/ТРП-08 поставки нафтопродуктів (з урахуванням додаткової угоди від 25.01.2008), яким визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється векселем.

Поставку товару та його часткову оплату здійснено у 1 кварталі 2008 року. Згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 18.02.2008 покупець - ПП "ОСОБА_1" передав, а позивач прийняв в оплату за вказаним договором поставки простий вексель АА 1047082, номінальною вартістю 2200000,00грн., терміном погашення - 17.02.2009.

У подальшому вказаний вексель згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 31.03.2008 №18/ЦП-08, укладеним між позивачем (продавець) і ПП "ОСОБА_1" (покупець), та актом приймання-передачі цінних паперів від 31.03.2008, передано у власність ПП "ОСОБА_1" за ціною 1536000,00грн. з дисконтом 664000,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв'язку з продажем векселя АА 1047082 номінальною вартістю 2200000,00грн. на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 31.03.2008 №18/ЦП-08 та згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 31.03.2008 позивач включив до складу валового доходу в 1 кварталі 2008 року ціну продажу векселя у сумі 1536000,00грн., оскільки відповідно до п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валового доходу включається дохід від продажу цінного паперу. Номінальну вартість векселя в сумі 2200000,00грн. позивачем включено до складу валових витрат.

Таким чином, суди вказали на правомірність віднесення позивачем до валового доходу ціни продажу векселя та до валових витрат номінальної вартості векселя.

Відповідно до положень абз. 1 п.п.7.6.1 п.7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Разом з цим, абз. 5 п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Тобто, нерозповсюдження норм п.7.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) стосується тільки емітента, а тому позивач не мав права переносити від'ємний фінансовий результат по операціям з цінними паперами до валових витрат загального обліку податку на прибуток.

До того, ж господарська операція щодо передачі у власність емітента цінних паперів на умовах, визначених договором купівлі-продажу цінних паперів від 31.03.2008 №18/ЦП-08 не є торгівлею цінними паперами, а є операцією зворотного викупу, віднесення позивачем до складу валових витрат номінальної вартості векселя є безпідставним.

У вересні 2009 року між ПП "Автомагсервіс" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.09.2007 №107/АМ-07 (з урахуванням додаткової угоди від 02.03.2007), згідно з яким передбачено, що оплата за поставлений товар (нафтопродукти) здійснюється векселем.

Поставку товару та його оплату здійснено у 1 кварталі 2008 року. Згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 15.02.2008 позивач передав, а постачальник - ПП "Автомагсервіс" прийняв в оплату за вказаним договором поставки простий вексель АА 1049002, номінальною вартістю 7800000,00грн., терміном погашення - 14.02.2009.

У подальшому вказаний вексель згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 11.03.2008 №29/ЦП-08, укладеному між ПП "Автомагсервіс" (продавець) та позивачем (покупець), та актом приймання-передачі цінних паперів від 11.03.2008, передано у власність позивача за ціною 1700000,00грн. з дисконтом 6100000,00грн.

Судом встановлено, що при придбанні векселя АА 1049002 номінальною вартістю 7800000,00грн. на підставі договору купівлі-продажу цінного паперу від 11.03.2008 №29/ЦП-08 та згідно з актом приймання-передачі цінного паперу від 11.03.2008 позивачем включено до валових доходів у 1 кварталі 2008 номінальну вартість векселя в сумі 7800000,00грн. Позивач виходив з того, що дана операція відповідає вимогам п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", адже до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, але не виключно. Проте, ціну викупу векселя у сумі 1700000,00грн. позивачем включено до складу валових витрат.

За визначенням п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Перелік видів доходів, які включає валовий доход, встановлений підпунктами 4.1.1 - 4.1.6 цього пункту.

Зокрема, п.п. 4.1.6 встановлено, що до валового доходу включаються доходи з інших джерел (ніж перелічених у п.п. 4.1.1 - 4.1.5). За змістом норми цього підпункту встановлений нею перелік доходів не є вичерпним.

Закон України "Про оприбуткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не дає визначення поняття "дохід".

Згідно ж з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (z0860-99) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (z0860-99) ) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

З видачею позивачем векселю постачальнику ПП "Автомагсервіс" в розрахунок за придбані товарно-матеріальні цінності припинились його зобов'язання за договором поставки, але одночасно виникли зобов'язання сплатити за векселем вказану в ньому вексельну суму, яка дорівнювала вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей.

З викупом позивачем у векселедержателя - ПП "Автомагсервіс" власного векселя його зобов'язання за цим векселем припинились внаслідок співпадання векселедавця і векселедержателя в одній особі. При цьому викуп векселя з дисконтом у 6100000,00грн. означає, що на цю суму зобов'язання позивача були зменшені, тобто у нього виник доход. Фактично позивач отримав у власність товарно-матеріальні цінності вартістю 61000000,00грн. без фактичної сплати цієї суми та з припиненням зобов'язання щодо її сплати. Отже, невключення до складу валового доходу за 1 квартал 2008 року різниці по операції у розмірі 6100000,00грн. призвело до завищення валового доходу, що свідчить про правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2008 №0001302300/0 в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 166000,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49800,00грн. задоволенню не підлягають, а відтак судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.