Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 р.

у справі №2а-3888/10/1670

за позовом Приватного підприємства "Експрес-Логістика"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсним акту та зобов'язання вчинити дії,

Приватне підприємство "Експрес-Логістика" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання недійсним акту та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача від 27.07.2010 р. №196; зобов'язано відповідача включити позивача до реєстру платників податку на додану вартість з 27.07.2010 р. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість, про що йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 018165 від 27.12.2006 р. № 100008853.

На підставі рішення контролюючого органу з 27.07.2010 р. анульовано реєстрацію позивача платником податку на додану вартість, про що прийнято акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 27.07.2010 р. № 196, підставою чому контролюючим органом визначено п.п. "в" п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", яким, на думку відповідача, передбачено можливість анулювання реєстрації з будь-яких інших причин.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позову, мотивували їх тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. "в" п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий орган дійшов висновку про наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача.

Так, відповідно до п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Як свідчить аналіз наведеної норми, реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість з підстав, визначених цією нормою, анулюється в двох випадках: 1) у випадку реєстрації особи в якості платника єдиного податку; 2) у випадку, якщо така особа стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування.

Отже, згадані у даній нормі Закону "інші причини" стосуються виключно можливих підстав, з яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Відповідними причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.

Водночас наведена законодавча норма не може розглядатися як підстава для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що згадані в п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Посилання в п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" на "будь-яку іншу причину" стосується виключно причин звільнення особи від сплати податку на додану вартість при перебуванні її на спрощеній системі оподаткування.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про те, що порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість можуть бути лише підставою для застосування відповідальності, передбаченої цим Законом та іншими законами з питань оподаткування, але не тягнуть за собою права податкового органу анулювати свідоцтво про реєстрацію такого платника податку.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанції правомірно не взято до уваги посилання відповідача на положення Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 (v0266225-08) , оскільки зазначений Порядок регулює приймання та обробку податкової звітності з податку на додану вартість в умовах подання розшифровок, перевірку податкової звітності із застосуванням подвійної системи контролю податкових декларацій з податку на додану вартість, порядок проведення документальної перевірки, позапланової виїзної перевірки, та не має відношення до підстав анулювання реєстрації платника податку.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо необґрунтованості прийнятого акту від 27.07.2010 р. № 196 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість та зобов'язання відповідача включити позивача до реєстру платників податку на додану вартість.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 р. у справі №2а-3888/10/1670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.