Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 р.

у справі №2а-4566/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрома" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р. адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.01.2011 р. №0000021810, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку з проведеною реорганізацією на Чугуївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази реорганізації відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ПП "Еліт-Агро-Транс" за період з 07.07.2008 р. по 29.04.2010 р., результати якої оформлено актом від 27.12.2010 р. №1656/1810/24471767.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п.7.2. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за період з липня-квітня 2010 року суми ПДВ у розмірі 73 458,00 грн. згідно накладних, виданих контрагентом ПП "Еліт-Агро-Транс", та, як наслідок, завищення податкового кредиту на вказану суму.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 13.01.2010 р. №0000021810/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91 822,50 грн., у тому числі 73 458,00 грн. основного платежу та 18 364,50 грн. штрафних санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є наявність належним чином оформлених первинних документів, у той же час наявність таких документів дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створює не сам факт наявності первинних документів, а фактична поставка товару або послуг.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що з наданих позивачем документів, як то - накладні та податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, рахунки, квитанції до прибуткового касового ордеру не вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Судом попередньої інстанції встановлено, що в податкових накладних від 05.01.2009 р., 02.02.2009 р. зазначається продаж ПП "Еліт-Агро-Транс" будівельних матеріалів, в податкових накладних від 14.04.2009 р. зазначається про придбання позивачем у ПП "Еліт-Агро-Транс" 1,523 тн. соняшника, також надані податкові накладні за період з 03.10.2009 р. по 15.10.2009 р. про придбання олії соняшника нерафінованої в загальній кількості 66 640 тн., в податкових накладних від 14.04.2009 р. зазначається про придбання позивачем у цього ж контрагента 1,523 тн. соняшника, також надані податкові накладні за період з 03.10.2009 р. по 15.10.2009 р. про придбання олії соняшника нерафінованої у загальній кількості 66 640 тн.

Крім того, з наданих податкових накладних місцезнаходження позивача зазначено с.Мартова, а продавця м. Харків, тоді як жодних доказів в підтвердження перевезення зазначеного товару, отримання його, оприбуткування в бухгалтерському обліку ані до перевірки, ані судам позивачем надано не було.

Апеляційний суд також аргументовано вказав на відсутність доказів в підтвердження наявності зобов'язань позивача перед ПП "Еліт-Агро-Трансґ", або таких, які б свідчили про проведені розрахунки між сторонами.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності фактів які б давали підстави для висновку про реальне вчинення позивачем господарських операцій із названим контрагентом є обґрунтованим, відтак прийняте податкове повідомлення-рішення, щодо якого ставиться питання у даній справі, відповідає нормам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Відповідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Чугуївську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області на Чугуївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" залишити без задоволення.

3. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 р. у справі №2а-4566/11/2070 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.