ТОВ ВП "Торговий дім "Маруся" звернулось у лютому 2012 року до суду з позовом до Красноперекопської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.01.2012 року № 0000081503.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2012 року позов задоволено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2012 року постанова окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2012 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою відмовлено у задоволені позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку платника збору за спеціальне користування поверхневих та підземних вод ТОВ ВП "Торговій дім "Маруся", за результатами якої складено акт від 16.12.2011 року.

Перевіркою встановлено, що платник ТОВ ВП "Торговий дім "Маруся" невірно вказав ставку використаної води (до складу напоїв) за 6 місяців 2011 року замість ставки 29,86 грн. за один куб. м., вказав ставку підземної води за 100 куб. м. 49,87 грн., а саме обсяг використаної підземної води. Замість 100 куб. м. води в розрахунку вказано 400 куб. м. За результатом перевірки (згідно даних Басейного Управління) встановлено зменшення об'єкту оподаткування на 300 куб.м. на суму 8958,00 гривень. Згідно п. 127.1 ст. 127 р. ІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачена штрафна санкція 25 процентів від донарахованої суми. Сума штрафу складає 2239,50гривень. За даними платника податків сума податкового зобов'язання складає 199,48 гривень, за даними камеральної перевірки - 8958,00 гривень, відхилення складає 8758,52 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2012 року № 000081503 Красноперекопська ОДПІ повідомила позивача, що згідно з п. 54.3 ст. 54, ст. 79 ПК України, на підставі акту перевірки від 16.12.2011 року № 1886/1503/32561681, встановлені порушення п. 326.10 ст. 326, ст. 200 розд. 5 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ ВП "Торговий дім "Маруся" за платежем: спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів, 8513020100) сумою 10 998,02 гривень, з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем 8758,52 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2239,50 гривень.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, прийшов до висновку, що доказів, підтверджуючих, що збільшення грошових зобов'язань по збору за спеціальне використання води, нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням відповідачем здійснено правомірно, на підставі первинних документів позивача, Красноперекопською ОДПІ до суду, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано,

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання платника податків за відповідною податковою декларацією, яка існувала на момент проведення перевірки, без врахування звіту з корегуванням від 22.12.2011 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який відмовляючи в задоволенні позову, виходив з наступного.

Положеннями пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлюється, що на платника податків покладено обов'язок подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За приписами п. 46.1. статті 46 ПК України, податковою декларацією є документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. У п. 46.5 ст. 46 ПК України зазначається, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

З положень п. 48.2 ст. 48 ПК України обов'язкові реквізити податкової декларації - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Відповідно до п. 48.6 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається такою декларацією.

Відповідно до п. 324.1 ст. 324, п. 326.1 ст. 326 ПК України об'єктом оподаткування збором на спеціальне водокористування є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, розмір якого самостійно обчислюють водокористувачі виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

Відповідно до п. 328.2, п. 328.3, п. 328.4 ст. 328 ПК України платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.07.2011 року позивачем до Кримського басейнового управління водних ресурсів подано звіт про використання води за ІІ квартал 2011 року.

09.08.2011 року Красноперекопською ОДПІ отримано податкову декларацію ТОВ ВП "Торговий Дім "Маруся" за перше півріччя 2011 року, якою задекларовано суму збору розміром 199,48 грн. за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв, добитої з Арт свердловини № 2226, при фактичному обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води у системах водопостачання 400,00 куб.м. за ставкою, грн. коп/1 (100;10 000 куб.м.) куб.м. - 49,8700 грн., при установленому річному ліміті використання води - 8500,00 куб. м. за сумою збору, обчисленого в межах ліміту, - 49,87 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкова декларація ТОВ ВП "Торговий Дім "Маруся" за перше півріччя 2011 року, отримана контролюючим органом 09.08.2011 року, відповідає вимогам, встановленим до неї положеннями Наказу Державної податкової служби України від 24.12.2010 року № 1009 (z0025-11) "Про затвердження форм податкових декларацій збору за спеціальне використання води" затверджено форми податкових декларацій: збору: за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово-комунальними підприємствами; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва; за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.12.2011 року Красноперекопською ОДПІ прийнято від ТОВ ВП "Торговий дім "Маруся" з корегуванням звіт про використання води за ІІ квартал 2011 року, яким скореговані показники середньої кількості годин роботи за день - з 8 годин на 4 години, скореговані показники фактично використаної води з початку року за виробничими потребами з "0,1" тис. куб.м. на "0,4" тис. куб.м. при ліміт використання 8,5 тис. куб. м.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, якій дійшов до вірно зазначив, що усунення встановлених недоліків декларації за 6 місяців 2011 року відбулось після проведення певної перевірки, у зв'язку з тим, що перевірка, якою встановлено порушення, проводилась 16.12.2011 року, а звіт з корегуванням надійшов до Красноперекопської ОДПІ 22.12.2011 року, тобто після складання акту камеральної перевірки.

Відповідно до п. 57.2 ст. 57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідач самостійно визначів податкове зобов'язання платника податків за відповідною податковою декларацією, яка існувала на момент проведення перевірки, без врахування звіту з корегуванням від 22.12.2011 року.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Торговий дім "Маруся" - залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2012 року у справі № 2а-2029/12/0170/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.