головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Апеляційного суду Вінницької області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості по заробітній платі,

У квітні 2008 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року позов задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року відмовлено у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та апеляційну скаргу залишено без розгляду.

У касаційній скарзі Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення постанови судом першої інстанції) заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно ч.5 ст. 186 КАС України апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження подана 22 квітня 2010 року, тобто з пропуском встановленого законом строку та причини пропуску цього строку судом визнані неповажними.

Однак, повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Як вбачається із матеріалів справи, постанова суду першої інстанції постановлена у відкритому судовому засіданні без участі представника Державної судової адміністрації України, відомості про направлення копії зазначеної постанови Державній судовій адміністрації України у матеріалах справи відсутні.

У своїй заяві про поновлення строку апеляційного оскарження представник Державної судової адміністрації України зазначав, що копія постанови суду першої інстанції на адресу Державної судової адміністрації України судом не направлялась, а була отримана відповідачем лише 13 квітня 2010 року, що стверджується супровідним листом Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області (а.с. 166). Проте суд апеляційної інстанції всупереч вимог ст. 159 КАС України цих обставин не перевірив, а відтак дійшов передчасних висновків про неповажність причин пропуску встановленого законом строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року не можна визнати такою, що постановлена судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, а тому вона підлягає скасуванню.

За обставин, коли судом апеляційної інстанції допущено порушення вищезазначених норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а суд касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2011 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.