головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2011 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року,

В листопаді 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні йому стажу роботи на посаді заступника начальника відділу, начальника слідчого відділення відділу внутрішніх справ Ізяславського району Хмельницької області, половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті, період проходження строкової військової служби, зобов'язати відповідача зарахувати йому стаж роботи на посаді заступника начальнику відділу, начальника слідчого відділення відділу внутрішніх справ Ізяславського району Хмельницької області, половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті, період проходження строкової військової служби при призначенні щомісячного грошового утримання як судді у відставці, зобов'язати відповідача призначити йому щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 90% заробітку з 27 жовтня 2010 року, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітку з 27 жовтня 2010 року та здійснити виплату недоотриманих ним сум грошового утримання.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2011 року позовні вимоги за період з 27 жовтня 2010 року по 19 березня 2011 року залишено без розгляду.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2011 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області щодо відмови ОСОБА_4 в зарахуванні до стажу роботи половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті та періоду проходження строкової військової служби. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області зарахувати ОСОБА_4 до стажу роботи половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті та календарний період проходження строкової військової служби та здійснити перерахунок і виплату щомісячного грошового утримання з врахуванням вказаних періодів з 20 березня 2011 року. В решті позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому зарахувати ОСОБА_4 стаж роботи на посаді заступника начальника відділу, начальника слідчого відділення відділу внутрішніх справ Ізяславського району Хмельницької області до стажу роботи при призначенні щомісячного грошового утримання як судді у відставці та в цій частині прийнято нову постанову, якою зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому зарахувати ОСОБА_4 стаж роботи на посаді начальника слідчого відділення відділу внутрішніх справ Ізяславського району Хмельницької області до стажу роботи при призначенні щомісячного грошового утримання як судді у відставці. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу з 27 жовтня 2010 року призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці згідно Закону України "Про статус суддів" (2862-12) в розмірі 7406,35 грн. (86% від 8612,04 грн., де: 8612,04 грн. - заробіток для обчислення щомісячного грошового утримання станом на вересень 2010 року; 86% - відсоток від заробітку з урахуванням стажу, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання).

При призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання до стажу його роботи було враховано наступні періоди роботи: на посаді слідчого, старшого слідчого Ізяславського РВВС Хмельницької області з 01 серпня 1984 року по 24 грудня 1990 року (6 років 04 місяці 24 дні), на посаді судді Ізяславського районного суду та Ярмолинецького районного суду з 30 вересня 1993 року по 30 червня 2005 року (11 років 09 місяців 02 дні), на посаді судді Апеляційного суду Хмельницької області з 04 липня 2005 року по 26 жовтня 2010 року (5 років 03 місяці 23 дні).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 у період з 05 листопада 1975 року по 03 листопада 1977 року проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії, а з 01 вересня 1980 року по 01 липня 1984 року навчався в Харківському юридичному інституті на денній формі навчання.

Листом № 9530/з-12 від 29 вересня 2011 року Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на звернення позивача від 19 вересня 2011 року повідомило останнього, що стаж роботи на посаді заступника начальника відділу, начальника слідчого відділення відділу внутрішніх справ Ізяславського району Хмельницької області та строкова військова служба не можуть бути враховані для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, оскільки дані посади не передбачені ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів".

Вирішуючи спір по суті та зобов'язуючи відповідача зарахувати ОСОБА_4 до стажу його роботи половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті, календарний період проходження строкової військової служби та здійснити перерахунок, виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вказаних періодів з 20 березня 2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу в зарахуванні зазначених періодів до стажу роботи останнього, оскільки абзацом 2 пункту 3№ постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року N 865 (865-2005-п) (чинної на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. При цьому, відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог щодо зарахування до стажу його роботи період роботи на посаді заступника начальника відділу, начальника слідчого відділення відділу внутрішніх справ Ізяславського району Хмельницької області, суд першої інстанції виходив з того, що абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) містить вичерпний перелік посад, перебування на яких дає право на зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім, зокрема, роботи на посадах суддів судів України, та ним не передбачено зазначеної позивачем посади, так само як і посилання на прирівняні до неї посади.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_4 стаж роботи на посаді заступника начальника відділу, начальника слідчого відділення відділу внутрішніх справ Ізяславського району Хмельницької області до стажу роботи при призначенні щомісячного грошового утримання як судді у відставці та в цій частині приймаючи нову постанову про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посада заступника начальника відділу, начальника слідчого відділення відділу внутрішніх справ також відноситься до посади слідчого, про яку йде мова в ст. 43 Закону України "Про статус суддів", а тому період роботи позивача на зазначеній посаді має бути зарахований до стажу роботи, що дає право на довічне грошове утримання.

В той же час, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області зарахувати ОСОБА_4 до стажу роботи половину строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті та календарний період проходження строкової військової служби, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання з врахуванням вказаних періодів з 20 березня 2011 року, не надав оцінки доводам відповідача, викладеним в апеляційній скарзі, щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не переглянув судове рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.