розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяка Тараса Дмитровича та Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2012 року,

В грудні 2009 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулось до суду з позовом до головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяка Т.Д. та Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, в якому просило визнати неправомірними дії головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяка Т.Д. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 21 грудня 2009 року та скасувати зазначену постанову.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2012 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року по справі № 22а-17948/08/9104, відповідно до якої зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати (провести перерахунок) та виплатити ОСОБА_5 пенсію відповідно до наданих документів з врахуванням підвищення розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року № 594 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році" (594-2007-п) , головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяком Т.Д. 01 грудня 2009 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №16162089, якою позивачу встановлено строк для добровільного виконання рішення суду - до 08 грудня 2009 року.

У визначений державним виконавцем для добровільного виконання рішення суду строк Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області його виконано не було.

21 грудня 2009 року за невиконання без поважних причин рішення суду головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Гундяком Т.Д. було винесено постанову ВП №16162089 про накладення на позивача штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що оскільки боржником не було виконано рішення суду у строк, встановлений для його добровільного виконання (до 08 грудня 2009 року), державний виконавець при винесенні постанови про накладення штрафу від 21 грудня 2009 року ВП №16162089 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 76 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону. Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність та обґрунтованість дій державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 21 грудня 2009 року ВП №16162089, а відтак правові підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2012 року - без змін.