за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, третя особа: Виноградівська митниця Державної митної служби України про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою Державної митної служби України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року, -

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом і просив визнати незаконним і скасувати наказ Державної митної служби України від 2 жовтня 2008 року № 2020-к, поновити на службі на займаній посаді та стягнути заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано п.1 наказу Державної митної служби України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 2 жовтня 2008 року № 2020-к щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1 Зобовґязано Державну митну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Дяково" Виноградівської митниці Державної митної служби України та виплатити позивачу заробітню плату за час вимушеного прогулу за період з 2 жовтня 2008 року по 24 листопада 2009 року. Постанову в частині поновлення на службі та стягнення заробітної плати за місяць в розмірі 3193,20грн. звернено до негайного виконання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року це судове рішення залишено без змін.

Відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове - про відмову у позові.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 9 жовтня 1989 року по 2 жовтня 2008 року проходив службу в митних органах. На час звільнення позивач обіймав посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Дяково" Виноградівської митниці Державної митної служби України. Наказом Державної митної служби України від 2 жовтня 2008 року № 2020-к ОСОБА_1 був звільнений з митних органів на підставі п.4 ст.28 Дисциплінарного статуту митної служби України за порушення службової дисципліни.

Підставою звільнення позивача послужив Акт службового розслідування від 9 вересня 2008 року №5, згідно якого було встановлено, що о 9 год.15 хв. 20 серпня 2008 року у службовому приміщенні на пасажирському напрямку виявлено шкіряну сумку, а в ній - посвідчення ОСОБА_1, особисту металеву печатку Виноградівської митниці №135, копії різних документів та грошові кошти в сумі 2040 грн. За даним фактом позивач пояснив, що про грошові кошти забув і з цієї причини не здав їх при ранковому інструктажі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний адміністративний суд, дійшов висновку про те, що порушення позивачем вимог наказу Державної митної служби України "Про обмеження для працівників митних органів при їх перебуванні у пунктах пропуску через державний кордон України та зонах митного контролю" від 9 липня 2008 року №742 (v0742342-08) не може розцінюватися як перевищення службових обов'язків, а також здійснення повноважень, не передбачених законом, про яке йдеться в пункті 4 статті 28 Дисциплінарного статуту митної служби України. Крім того, зазначений наказ не набрав чинності, оскільки, всупереч вимогам статті 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 3 жовтня 1992 року №493/92 (493/92) , не була здійснена його державна реєстрація.

Висновок суду є правильним з таких підстав.

Статтею 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV (2805-15) , встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Відповідно до положень пункту 1 статті 22 Дисциплінарного статуту митної служби України до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, зокрема, належать порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників, інші діяння, визначені як порушення службової дисципліни законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Тобто, зазначені у наказі Державної митної служби України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" 2 жовтня 2008 року № 2020-к про звільнення позивача зі служби в митних органах порушення вимог наказу Державної митної служби України від 9 липня 2008 року №742 (v0742342-08) підпадають під порушення службової дисципліни, визначені у пункті 1 статті 22 Дисциплінарного статуту митної служби України, за вчинення яких можуть бути застосовані види дисциплінарних стягнень, визначених статтею 23 цього Статуту.

Застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до положень статті 27 Дисциплінарного статуту митної служби України дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.

Статтею 28 Статуту встановлено перелік порушень службової дисципліни, які можуть бути підставою звільнення посадової особи митної служби.

Пунктом 4 статті 28 Дисциплінарного статуту передбачено, що звільнення посадової особи митної служби може мати місце, зокрема, в разі перевищення службових обов'язків, а також здійснення повноважень, не передбачених законом.

Однак порушення вимог наказу Державної митної служби України від 9 липня 2008 року №742 (v0742342-08) не можна розцінювати як перевищення службових обов'язків чи здійснення повноважень, не передбачених законом.

За встановлених обставин, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про те, що вчинене позивачем дисциплінарне порушення не є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з митного органу.

Поновляючи позивача на займаній посаді суд прийшов до правильного висновку про виплату позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки позов розглядався більше року не з вини останнього.

Оскаржувані судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року - без змін