розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у адміністративній справі за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон",

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

У червні 2012 року Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, (далі - Відділення фонду), звернулося із позовом до Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон", (далі - Товариство), про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативну робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, у розмірі 41237,84 грн. та пені, у розмірі 363 грн., за порушення термінів сплати даних санкцій.

23 липня 2012 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що специфіка Товариства полягає у наявності посад, що пов'язані з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці, де, відповідно до вимог чинного законодавства України, заборонена праця інвалідів. При визначенні кількості інвалідів-штатних працівників, які повинні бути працевлаштовані на підприємстві, необхідно враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов'язані з шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку Закону України "Про охорону праці" (2694-12) , наказу Міністерства охорони здоров'я "Про вдосконалення науково-методичного забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби Транспорту України" (v0020282-97) , Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" (4004-12) . З урахуванням цього, норматив робочих місць визначаться із кількості 49 штатних працівників і він становить 2 особи.

19 вересня 2012 року постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року скасована, позов задоволено.

Стягнуто з Товариства на користь Відділення фонду адміністративного-господарські санкції у розмірі 41237,84 коп. та пеню у розмірі 363 грн., всього: 41600,84 грн.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Товариства становила 111 працівників; кількість інвалідів, штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становила 4 особи, а фактично в Товаристві працювало три інваліда.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявність у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечити інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем його проживання на підставі поданих інвалідом рекомендацій МСЕК та інших документів, передбачених законодавством. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи у відповідності до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників обліковому складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів з урахуванням нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування і інваліда і не зайняте інвалідом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство не повідомляло Відділення фонду та Коростинівський міський центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, що передбачено звітністю у формі №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затверджену наказом Міністерства праці на соціальної політики України №420 від 19.12.2005 (z1534-05) року.

Вище викладене свідчить про невиконання Товариством вимог щодо інформування Відділення фонду та центр зайнятості про наявність вільних місць в Товаристві та потребу у направлені йому Відділенням фонду, інвалідів для працевлаштування та вжиття всіх залежних від Товариства заходів для недопущення порушення нормативу щодо працевлаштування інвалідів в Товаристві.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого правопорушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що Товариство не вживало заходів, передбачених законодавством, чинним на момент виникнення спірних відносин, спрямованих на працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушень в сфері господарських правопорушень.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову є обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Коростенський шляхзалізобетон" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.