Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Олексієнка М.М.,

суддів: Лиски Т.О.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про поновлення на посаді за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:

поновити його на роботі в Центрально-Міському районному відділі Горлівського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку;

стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Посилався на незаконність звільнення, оскільки порушень дисципліни, в тому числі прогулів, не допускав.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №184 від 21.02.2008 року, №149 о/с від 07.03.2008 року в частині звільнення ОСОБА_2 Поновлено позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку Центрально-Міського районного відділу Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. Стягнуто з Горлівського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток з 01.11.2007 року по 13.04.2009 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року зазначене рішення окружного суду скасовано і відмовлено в задоволенні позову.

В касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить постанову апеляційного скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що при його звільнені порушено процедуру службового розслідування, зокрема не надано доказів проведення розслідування, його не ознайомили з результатом розслідування та зі змістом наказу про звільнення, не відбирались пояснення за результатами перевірки.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Судами установлено, що ОСОБА_2 прийнято на службу в органи внутрішніх справ у серні 2001 року та зараховано курсантом денного відділення Донецького інституту внутрішніх справ МВС України. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 25.08.2005 року № 259 о/с його призначено на посаду дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Центрально-Міського районного відділу Горлівського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. 15.12.2006 року у зв'язку з реорганізацією штатів та на підставі рапорту від 15.11.2006 року він призначений на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Центрально-Міського районного відділу Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Наказами Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 21.02.2008 року №184, від 07.03.2008 року №149 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Підставою для прийняття зазначених наказів став висновок службового розслідування від 22 січня 2008 року, яким установлено, що лейтенант міліції ОСОБА_2 перестав з'являтись на службу без поважних причин з 15 січня 2008 року, що свідчать про вчинення прогулу.

Зі звільненням позивач не погодився і оскаржив його в судовому порядку.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на положення пункту 14 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (3460-15) , зазначив, що позивача звільнено з порушенням процедури звільнення, а саме при проведенні службового розслідування не з'ясовані обставин скоєння дисциплінарного проступку, не враховано тяжкість вчиненого, не відібрано пояснення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 звільнено зі служби за грубе порушення службової дисципліни, яке виразилося у невиході на службу без поважних причин. При цьому, порушень чинного законодавства при звільненні не допущено.

Висновок апеляційного суду є законним та обґрунтованим.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут).

Під проступком згідно статті 2 Дисциплінарного статуту розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 12 вище згаданого нормативного акту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ. Звільнення з органів внутрішніх справ є найсуворішим видом стягнення, рішення про накладення якого має прийматися з урахуванням тяжкості вчиненого та попередньої роботи особи.

Порушення, які були допущені позивачем під час виконання службових обов'язків, давали підстави до застосування найсуворішого виду стягнення. Зокрема, судами встановлено, що ОСОБА_2 з 15.01.2008 року перестав виходити на роботу без поважних причин. При цьому, будучи працівником міліції, маючи вищу юридичну освіту, він не поставив до відома керівництво про намір не виходу на роботу та не повідомив причини.

Посилання позивача на порушення, допущені при проведенні службового розслідування відносно нього є безпідставні.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Як установлено судом апеляційної інстанції, позивач з 15.01.2008 року перестав виходити на роботу. Представниками відповідача вживались заходити до встановлення місця його перебування та відібрання пояснень, пороте він для дачі пояснень не з'явився. Зазначені обставини ґрунтуються на рапортах та акті відвідування порушника за місцем проживання.

При розгляді справи по суті позивач мав можливість дати пояснення щодо причин не виходу на роботу, які б врахував суд, проте переконливих доводів ним надано не було.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 Кодексу адміністративного судочинства України.