провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу на постанову господарського суду Волинської області від 04.06.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2011р. у справі № 52860/09/9104 за позовом Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу, Об'єднання Іудейських релігійних організацій України до Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради про визнання недійсним дозволу, -

Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу та Об'єднання Іудейських релігійних організацій України звернулось до Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, Управління містобудування та архітектури Володимир-Волинської ради та Інспекції державного архітеркурно-будівельного контролю управління будування і архітектури виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради про визнання недійсним дозволу на виконання будівельних робіт від 17 жовтня 2002 року №24.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на земельній ділянці, на яку видано оспорюванний дозвіл, знаходяться поховання в межах Стародавнього Єврейського кладовища. При видачі дозволу на проведення будівельних робіт на території, яка визначена судом як територія Стародавнього Єврейського кладовища, порушено вимоги законів України та розпорядження КМ України №604-р від 20.07.1998 року (604-98-р) , що передбачає заборону проведення будівельних робіт у місцях, де залишись сліди давніх поховань.

Справа слухалась судами неодноразово.

Постановою господарського суду Волинської області від 04.06.2009р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2011р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

На постанову господарського суду Волинської області від 04.06.2009р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2011р. надійшла касаційна скарга Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради депутатів трудящих від 31.10.1974р. № 298 було затверджено генеральний план м. Володимир-Волинського проектною чисельністю 70,0 тис. чоловік. Відповідно до цього плану визначено статус земель житлової та громадської забудови, в тому числі земельної ділянки, яка охоплює частину стародавнього єврейського кладовища.

Постановою Вищого господарського суду України відмовлено в позові про визнання недійсним рішення від 31.10.1974р. №298 "Про затвердження генерального плану м.Володимир-Волинська".

Рішенням виконкому Володимир-Волинської міської ради № 116 від 27.01.2000р. ТОВ "Завод будівельних конструкцій" надано в постійне користування земельну ділянку по вул. Драгоманова, 4 в м. Володимир-Волинському, площею 9 тис. кв. м для будівництва 80-квартирного житлового будинку.

Законність вказаного рішення органу місцевого самоврядування також підтверджується рішеннями адміністративних судів різних інстанцій, в тому числі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.10.2006р., якими відмовлено в позові про визнання даного рішення міськвиконкому недійсним.

На підставі вказаного рішення ТОВ "Завод будівельних конструкцій" було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою № 7, в якому зазначено цільове призначення земельної ділянки - будівництво 80-квартирного житлового будинку. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку не скасований.

20.09.2001р. виконавчим комітетом Володимир-Волинської міської ради було прийнято рішення № 340 "Про будівництво та реконструкцію об'єктів житлового, громадського та господарського призначення", яким було дано дозвіл на будівництво та реконструкцію з адміністративного на житловий будинок по вул. Драгоманова, 4 в м. Володимир-Волинському. Законність даного рішення міськвиконкому також переглядалася судами адміністративної юрисдикції, якими відмовлено в позові про визнання його незаконним. Законність прийнятих судових рішень стверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2009р.

21.12.2001 р. проектна документація була узгоджена з управлінням архітектури і містобудування Володимир-Волинської міської ради.

17.10.2002р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради було видано оскаржуваний дозвіл № 24 на виконання будівельних робіт з будівництва 80-квартирного житлового будинку по вул. Драгоманова, 4 в м. Володимир-Волинському, правомірність якого і є предметом судового розгляду в даній справі.

Порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів встановлювався чинним на той час Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Держбуду України від 5.12.2000 р. № 273, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 945/5166 (z0945-00) (далі - Положення).

Відповідно до п.2.1 Положення (чинній на час видання спірного дозволу), для одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен подати до інспекції держархбудконтролю такі документи: а) заяву забудовника (замовника), (додаток 1); б) рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; в) документ, що посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування; г) комплексний висновок державної інвестиційної експертизи; ґ) документи про призначення відповідальних виконавців робіт (виконроба, осіб, що виконують технічний нагляд, авторський нагляд); д) затверджену в установленому порядку проектну документацію (будівельний генеральний план та паспорт фасаду в двох примірниках, пояснювальна записка для реєстрації).

Відповідно до п.3.1 Положення документація, перелічена в пункті 2.1 цього Положення, подається забудовником (замовником) інспекції держархбудконтролю за місцем адміністративно-територіального розташування об'єкта.

Згідно з п.3.2 Положення інспекція держархбудконтролю зобов'язана у термін, що не перевищує одного місяця, розглянути подані забудовником (замовником) документи і прийняти рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт та видати його або надати обгрунтовану відмову. Для індивідуальних забудовників (пункт 3.12 цього Положення) цей термін не перевищує 15 днів.

Відповідно до п.3.4 Положення у разі позитивного рішення інспекція держархбудконтролю видає забудовнику (замовнику) дозвіл на виконання будівельних робіт (додаток 2). У загальному журналі робіт, журналі авторського нагляду, одному примірнику будівельного генерального плану та пояснювальній записці ставиться штамп про реєстрацію об'єкта в органах держархбудконтролю.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відповідність вимогам закону дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю управління містобудування та архітектури виконкому Володимир-Волинської міської ради в частині видачі оспорюваного дозволу на проведення будівельних робіт, оскільки такі дії відповідача вчинені в межах його компетенції та у спосіб, визначений законом.

Крім того, історичні межі стародавнього Єврейського кладовища в м. Володимир-Волинському були предметом судового розгляду судів господарського судочинства. Зокрема, рішенням господарського суду Волинської області від 8.04.2002 р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 5.06.2002 р., які набрали законної сили, визнано історичні межі Єврейського кладовища в м. Володимир-Волинському, які існували на дату німецької окупації, згідно Технічної документації про виконані проектно-пошукові роботи по попередньому встановленню зовнішньої межі старовинного Єврейського кладовища в м. Володимир-Волинському.

На підставі судових рішень, які набрали законної сили, рішенням виконкому Володимир-Волинської міської ради № 190 від 25.04.2002р. визначено дату закриття міського Єврейського кладовища - 22.06.1941р., а рішенням цього ж виконкому від 11.09.2003р. датою ліквідації кладовища визначено - 20.07.1944 р.

Вказані рішення виконавчого органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку не скасовані.

Досліджуючи обставини справи, пов'язані з функціонуванням Єврейського кладовища в м. Володимир-Волинському як об'єкта культурної спадщини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вказане кладовище не включене до переліку пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення та не може відноситися до таких пам'яток, оскільки не внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2001 р. № 1761 (1761-2001-п) .

Колегія суддів погоджується з судами стосовно того, що оскаржуваний дозвіл фактично є похідним від цілого ряду інших документів, зокрема, рішення виконкому Волинської обласної ради № 298 від 31.10.1974р., рішення виконкому Володимир-Волинської міської ради № 116 від 2000р., рішення цього ж виконкому № 340 від 20.09.2001р. та узгодження проектної документації 21.12.2001р., які є законними та не скасовані у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на порушення цілого ряду нормативно-правових актів, зокрема, відповідних положень Закону України "Про планування та забудову територій" (1699-14) , Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) , Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про поховання та похоронну справу" (1102-15) , а також підзаконних нормативно-правових актів - постанов КМ України від 26.07.2001 р. № 878 (878-2001-п) , від 13.03.2002 р. № 318 (318-2002-п) , розпорядження КМ України від 20.07.1998 р. № 604-р (604-98-р) , оскільки останні стосуються фактично законності прийняття Володимир-Волинським міськвиконкомом відповідних рішень, на підставі яких було видано оспорюваний дозвіл на право проведення будівельних робіт на території частини єврейського кладовища. Вказані рішення в судовому порядку були визнані законними. Тому виданий на їх підставі дозвіл на проведення будівництва при дотриманні при цьому наведених законодавчих норм, який вже реалізований з його закінченням та прийняттям житлового будинку в експлуатацію, також відповідає нормам чинного на час спірних відносин законодавства.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу відхилити, а постанову господарського суду Волинської області від 04.06.2009р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2011р. залишити без змін.