розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька про скасування рішення за касаційною скаргою Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП "ДОНВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" в особі структурного підрозділу Донецької виконавчої дирекції з ліквідації шахт на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року,

У серпні 2012 року Державне підприємство "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, в якому просило визнати недійсним рішення № 418 від 18 липня 2012 року про застосування штрафних санкцій в сумі 32326,82 грн. та нарахування пені в сумі 6789,33 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року, позовні вимоги Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" залишено без задоволення.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" ДП "ДОНВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" в особі структурного підрозділу Донецької виконавчої дирекції з ліквідації шахт, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Макіївської міської ради як юридична особа, є страхувальником та платником єдиного внеску.

Управлінням Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька 18 липня 2012 року прийнято рішення № 418 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 10% від суми своєчасно несплачених сум - 32326,82 грн. та нарахована пеня в розмірі 0,1% на суми недоїмки: за період затримки сплати з 20 березня по 13 квітня 2012 року - в сумі 6789,33.

Несвоєчасне перерахування єдиного внеску позивачем не заперечується. Затримку ж у сплаті єдиного внеску позивач пояснює несвоєчасним надходженням бюджетних коштів на виплату заробітної плати, а отже і відсутність вини позивача у затримці перерахування єдиного внеску до ПФУ.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Управлінням Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька правомірно прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені до Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" оскільки підприємством несвоєчасно сплачено єдиний внесок.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (2464-17) , який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення, пунктом 7 частини 1 статті 1 якого встановлено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Відповідно до пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Згідно статті 4 вказаного Закону позивач є платником єдиного внеску.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати відповідну звітність до територіального органу Пенсійного фонду, яка подається згідно п. 3.1. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року №22-2 (z1014-10) , - не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до частини 7, 8 статті 9 зазначеного Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

Частиною 10 статті 9 вказаного Закону встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Відповідно до пункту 6 статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами 11 та 12 статті 9 вказаного Закону разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частини 6 статті 25 вказаного Закону за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Вказаний порядок детально відображено в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5 (z0994-10) , відповідно до підпункту 7.2.2 пункту 7 розділу VII якої за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10 Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

Таким чином, оскільки діючим законодавством сплата єдиного внеску та застосування штрафних санкцій та пені не ставляться в залежність від виду фінансування платника внеску або від його фінансового стану, а звільнення від сплати штрафу та пені у разі несвоєчасної сплати єдиного внеску Законом № 2464 (2464-17) не передбачено, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення та застосовано до позивача фінансові санкції, оскільки останнім суми єдиного внеску у встановлений чинним законодавством строк та у добровільному порядку сплачені не були.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП "ДОНВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" в особі структурного підрозділу Донецької виконавчої дирекції з ліквідації шахт залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року - без змін.