розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року,

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в якому просив визнати неправомірними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо відмови у наданні йому довідки про право довічного користування пільгами згідно Закону України "Про міліцію" (565-12) ; зобов'язати відповідача видати йому довідку про право довічного користування пільгами згідно Закону України "Про міліцію" (565-12) станом на 01 лютого 2012 року; визнати протиправними дії (бездіяльність та відмову) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо передання Управлінню праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації інформації про нього, як особу, яка не має права на пільги; зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області передати Управлінню праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації інформацію про нього, як про особу, яка має право на пільги.

Постановою Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо відмови у наданні ОСОБА_4 довідки про право довічного користування пільгами згідно Закону України "Про міліцію" (565-12) . Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області видати ОСОБА_4, мешканцю АДРЕСА_1, податковий номер - НОМЕР_1, довідку про право довічного користування пільгами згідно Закону України "Про міліцію" (565-12) станом на 01 лютого 2012 року. Визнано протиправним діяння (бездіяльність та відмову) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у переданні Управлінню праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації інформації про ОСОБА_4, як особу, яка не має права на пільги. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області передати Управлінню праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації інформацію про ОСОБА_4, як про особу, яка має право на пільги.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року та залишити в силі постанову Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 липня 2012 року.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом начальника УМВС України на Південній залізниці від 21 січня 2011 року №11 о/с, ОСОБА_4 був звільнений з посади помічника начальника лінійного відділу - оперативного чергового чергової частини лінійного відділу на ст. Гребінка УМВС України на Південній залізниці за власним бажанням на підставі пункту "ж" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (114-91-п) . На час звільнення зі служби позивач мав вислугу років у календарному обчисленні 16 років 8 місяців 13 днів, в пільговому - 20 років 11 днів.

З 01 лютого 2011 року, тобто з моменту звільнення, позивачу була призначена пенсія за вислугу років, про що свідчить пенсійне посвідчення від 27.07.2011 року НОМЕР_1

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача за власним бажанням не позбавляє його права на користування пільгами, передбаченими Законом України "Про міліцію" (565-12) , а тому відмова Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавської області у наданні позивачу довідки про право довічного користування пільгами згідно Закону України "Про міліцію" (565-12) є неправомірною.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, колегія суддів апеляційного суду виходила з наступного.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про міліцію" право на пільги за цим Законом зберігається лише за працівниками міліції, які звільнені зі служби за віком, хворобою або вислугу років.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням, а тому, висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на користування пільгами за вказаним Законом є помилковим.

Посилання суду першої інстанції на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) є безпідставним, оскільки зазначений Закон регулює виключно правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб відповідної категорії. Призначення позивачу пенсії за вислугу років не може бути підставою для надання йому права на користування пільгами, оскільки пенсія "за вислугу років" є видом пенсії, а не підставою звільнення з органів внутрішніх справ.

Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач був звільнений з органів внутрішніх справ відповідно до п.п. "ж" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (114-91-п) - за власним бажанням в запас, тобто не з підстав, передбачених ч. 6 ст. 22 Закону України "Про міліцію", апеляційний суд дійшов правильного висновку про правомірність відмови управління МВС у видачі позивачу довідки про право на пільги.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним, обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.