Суддя Вищого адміністративного суду України Кравцов О.В., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області про визнання незаконними дій, протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

6 серпня 2013 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області, в якому просив:

- визнати незаконним втручання Верховної Ради України у право власності, яке відбулося внаслідок перевищення повноважень та порушення процедури прийняття Закону, яким було значно зменшено розмір пенсії;

- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо забезпечення прямої дії норм статті 84 і статті 91 Конституції України на пленарних засіданнях Верховної Ради України;

- зобов'язати Верховну Ради України забезпечити дію статті 84 і статті 91 Конституції України на пленарних засіданнях Верховної Ради України;

- зобов'язати Верховну Раду України вжити усі заходи для поновлення порушеного права власності ОСОБА_1.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконним втручання Верховної Ради України у право власності, яке відбулося внаслідок перевищення повноважень та порушення процедури прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (3491-17) , яким було значно зменшено розмір пенсії, слід зазначити наступне.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України регулює стаття 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої її правила поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_1, він фактично оскаржує процедуру прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (3491-17) , яким було значно зменшено розмір пенсії, на пленарному засіданні 14 червня 2011 року, в зв'язку з чим вважає цей Закон неконституційним.

Згідно зі статтею 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Статтею 150 Конституції України встановлено, що до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Відповідно до пункту першого статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є:

- невідповідність Конституції України (254к/96-ВР) ;

- порушення встановленої Конституцією України (254к/96-ВР) процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;

- перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

З урахуванням наведених норм, слід зазначити, що порушення порядку ухвалення (прийняття) законів Верховної Ради України може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, у зв'язку з порушенням встановленої Конституцією України (254к/96-ВР) процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, що тягне за собою неможливість розгляду у порядку адміністративного судочинства заявлених позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним втручання Верховної Ради України у право власності, яке відбулося внаслідок перевищення повноважень та порушення процедури прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (3491-17) , яким було значно зменшено розмір пенсії, не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки розгляд питання про неконституційність законів віднесений до юрисдикції Конституційного Суду України.

Позовні вимоги про зобов'язання Верховної Ради України вжити усі заходи для поновлення порушеного права власності ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вони є похідними від позовних вимог про визнання незаконним втручання Верховної Ради України у право власності, яке відбулося внаслідок перевищення повноважень та порушення процедури прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (3491-17) , яким було значно зменшено розмір пенсії.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Верховної Ради України щодо забезпечення прямої дії норм статей 84, 91 Конституції України на пленарних засіданнях Верховної Ради України та зобов'язання Верховної Ради України забезпечити дію статей 84, 91 Конституції України на пленарних засіданнях Верховної Ради України, слід зазначити наступне.

Статтями 84 та 91 Конституції України встановлені повноваження Верховної Ради України, які стосуються процедури проведення пленарних засідань та голосування на них.

Відповідно до принципу поділу державної влади в Україні (стаття 6 Конституції України) органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) межах і відповідно до законів України.

Згідно статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить прийняття законів відповідно до пункту п'ятого статті 85 Конституції України.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 (v007p710-02) імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.

У Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп/2002 (v017p710-02) у справі у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що при голосуванні на пленарних засіданнях Верховна Рада України не виконує владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом першим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Верховної Ради України щодо забезпечення прямої дії норм статей 84, 91 Конституції України на пленарних засіданнях Верховної Ради України та зобов'язання Верховної Ради України забезпечити дію статей 84, 91 Конституції України на пленарних засіданнях Верховної Ради України не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим ОСОБА_1 необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області про визнання незаконними дій, протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись пунктом першим частини першої статті 18, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області, про визнання незаконними дій, протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.