Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Фомін А.Ю.,

за участю:

представника позивача - Слюсар О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2012 року

у справі № 2а-5868/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМСК" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 15 квітня 2005 року № 0003262301/0.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ № 0003262301/0 від 15 квітня 2005 року, яким ТОВ "АМСК" визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2608063,00 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 2347615,00 грн. Судові витрати ТОВ "АМСК" у вигляді 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. інформаційних послуг судового процесу відшкодовано за рахунок державного бюджету.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2012 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Бердичівська ОДПІ Житомирської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "АМСК", посилаючись на те, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Бердичівська ОДПІ Житомирської області провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "АМСК" за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2004 року, за результатами якої був складений акт № 466/23-01/13555834 від 12 квітня 2005 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги пунктів 4.2, 4.5 статті 4, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 21704,00 грн., у тому числі по періодах: квітень 2003 року - 447,00 грн., грудень 2004 року - 21257,00 грн. Також в акті перевірки було вказано, що перевіркою встановлено неправомірне користування пільгою по податку на додану вартість (код пільги 14010188), в результаті чого в грудні 2004 року донараховано податок на додану вартість у сумі 2586359,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: у зв'язку з тим, що устаткування та обладнання використовувалось ТОВ "АМСК" не на цілі, передбачені інвестиційного проекту, то позивач відповідно до статті 9 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку в Житомирській області" зобов'язане було сплатити суму умовно нарахованого податку на додану вартість у розмірі 2586359,00 грн.; позивач у грудні 2004 року неправомірно не включив до складу податкового зобов'язання податок на додану вартість у загальному розмірі 18744,00 грн. по кредиторській заборгованості, по якій минув строк позовної давності, а також податок на додану вартість у сумі 2513,00 грн., сплачений у складі вартості товарно-матеріальних цінностей, які були використані на власні потреби, а не за виробничим призначенням.

15 квітня 2004 року Бердичівська ОДПІ Житомирської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003262301/0, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначила ТОВ "АМСК" суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 4955678,00 грн., з яких 2608063,00 грн. - за основним платежем, 2347615,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при ввезенні обладнання для інвестиційного проекту позивач був звільнений від сплати умовно нарахованого податку на додану вартість згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2003 року № 476-р (476-2003-р) . "Про митне оформлення комплексу для переробки та розливання молока, що надійшов на адресу ТОВ "АМСК"", з урахуванням того, що монтажу та налагодження такого обладнання не відбулось, обладнання знаходилось на відповідальному зберіганні та не використовувалось позивачам в господарській діяльності через скасування інвестиційного проекту згідно рішення Ради з питань територій пріоритетного розвитку № 126 від 31 грудня 2004 року, з урахуванням того, що доказів, які б свідчили про можливе відчуження обладнання позивачем, податковим органом не надано, а в процесі розгляду справи - не встановлено. Також суд виходив з того, що доказів існування у позивача кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, із вказівкою на конкретні угоди, а також доказів придбання позивачем товарів, які не призначались для використання у господарській діяльності, податковим органом надано не було, з огляду на що визначення позивачу податкових зобов'язань у розмірі 21704,00 грн. також є неправомірним, з урахуванням того, що податковим органом при визначенні податкових зобов'язань за вказаним епізодом була застосована нова редакція пункту 4.5 статті 4 та підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а не редакція, які діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Крім іншого, суд зазначив, що з огляду на відсутність порушення позивачем вимог щодо декларування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій також відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вантажних митних декларацій від 06 листопада 2003 року, перелік та реквізити яких наведені на 15-16 аркушах акту перевірки (т.1 арк. справи 16), ТОВ "АМСК" було ввезене на митну територію України обладнання загальною вартістю 11197200,00 грн. на реалізацію інвестиційного проекту "Організація виробництва молока за технологією "Тетра-Пак"", затвердженого рішенням Ради з питань пріоритетного розвитку від 28 грудня 2000 року.

При ввезенні даного обладнання митним органом було умовно нараховано податок на додану вартість у сумі 2586359,17 грн., від сплати якого позивача звільнено згідно розпорядження Кабінету Міністірв України від 06 серпня 2003 року № 476-р (476-2003-р) "Про митне оформлення комплексу для переробки та розливання молока, що надійшов на адресу ТОВ "АМСК" (т.1 арк. справи 86).

Згідно положень абзацу 7 пункту 11.12 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області оподаткування операцій з ввезення (пересилання) на території пріоритетного розвитку товарів та інших предметів здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області" (1276-14) .

Відповідно до абзаців 1, 3 частини 3 статті 9 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) від оподаткування податком на додану вартість на період реалізації затверджених у встановленому цим Законом порядку інвестиційних проектів, але не більше ніж на п'ять років, операції з ввезення (пересилання) на митну територію України на території пріоритетного розвитку суб'єктами підприємницької діяльності для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалізацією затверджених у встановленому цим Законом порядку інвестиційних проектів, устаткування, обладнання та комплектуючих до них. У разі нецільового використання зазначених матеріалів, сировини, устаткування, обладнання та комплектуючих до них податок на додану вартість справляється виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за митну вартість, перераховану в гривні за валютним (обмінним) курсом, установленим Національним банком України на день оформлення ввізної вантажної митної декларації, з урахуванням пені, нарахованої на таку суму податку виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період від дати ввезення таких товарів на митну територію України до дати збільшення податкового зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, монтажу та налагодження обладнання, отриманого позивачем для реалізації інвестиційного проекту, не відбулось. Обладнання перебувало на відповідальному зберіганні, не використовувалось позивачем в господарській діяльності через скасування інвестиційного проекту "Організація виробництва молока за технологією "Тетра-Пак" рішенням Ради з питань територій пріоритетного розвитку № 126 від 31 грудня 2004 року. Доказів, які б свідчили про можливе відчуження обладнання позивачем, податковим органом в процесі роз гіду справи не надано. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що визначення податковим органом позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2586359,17 грн. є безпідставним.

Абзацом 1 пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

За приписами підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів існування у позивача кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, із вказівкою на конкретні угоди, а також доказів придбання позивачем товарів, які не призначались для використання у господарській діяльності, податковим органом надано не було, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що визначення податковим органом позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21704,00 грн. також є неправомірним.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на відсутність порушення позивачем вимог щодо декларування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість є правомірними.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Бердичівська ОДПІ Житомирської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.