Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Василенко Л.Г.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тріакс" (далі - Товариство)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012

у справі № 2а-4122/11/1070

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

У травні 2011 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 № 0000982300, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 708 288,36 грн. та застосовано до Товариства 1 грн. штрафних санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження реальності виконання спірних операцій.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини (зокрема, пунктам 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Товариства з урахуванням такого.

Як встановлено судами та випливає з матеріалів справи, за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "Білард-С" (далі - ТОВ "Білард-С") за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, оформленої актом від 17.06.2011 № 764/23-2/30472826, податковою інспекцією було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 708 288,36 грн. та застосовано 1 грн. штрафних санкцій.

Підставою для оспорюваного донарахування слугували висновки податкового органу про непідтвердженість господарських операцій, оскільки не подані належним чином оформлені документи, що свідчили б про фактичну поставку придбаних у ТОВ "Білард-С" товарів.

На обґрунтування своєї правової позиції по справі ДПІ зазначає про відсутність у позивача доказів фактичного отримання придбаних товарно-матеріальних цінностей на склад Товариства, їх перевезення та оприбуткування. Податковою інспекцією було встановлено відсутність у спірного контрагента необхідних умов для провадження господарської діяльності (як-от основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів); податкову звітність від імені спірного контрагента підписано невстановленою особою.

Наведені обставини було розцінено судами як свідчення безтоварності здійснюваних господарських операцій та як доказ створення Товариством штучної схеми для отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Однак із зазначеною правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна, виходячи з такого.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту по ПДВ платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред'явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість.

Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Як вбачається з установлених судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, у розглядуваному випадку висновок податкового органу (з яким погодилися попередні судові інстанції) про фіктивність розглядуваних господарських операцій з поставки товарів позивачеві мотивований порушеннями, допущеними контрагентом, тобто третьою особою, як-от - неналежне декларування ТОВ "Білард-С" податків та зборів, наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності цього товариства.

ДПІ не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названого постачальника.

Посилання ДПІ на відсутність у ТОВ "Білард-С" об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності матеріально-технічної бази та робочого персоналу у даному разі не можуть слугувати спростуванням реальності виконання розглядуваних поставок. Адже податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником, тоді як податковим органом не доведено які саме основні засоби були об'єктивно необхідні для виконання спірних поставок з урахуванням виду, кількості та обсягу поставленого товару.

За таких обставин у судів були відсутні підстави для невизнання поданих позивачем первинних документів (договорів купівлі-продажу, видаткових накладних, податкових накладних), які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг спірних операцій, як неналежне документальне підтвердження їх виконання.

Крім того, відмовляючи у задоволенні даного позову, суди послалися на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.08.2011 у справі № 3-2813/2011, згідно з якою директора Товариства ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення з накладенням штрафу в сумі 85 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених, зокрема, у постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у такій постанові (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

У розглядуваному випадку постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.08.2011 у справі № 3-2813/2011 встановлено вину керівника Товариства у неправильному веденні податкового обліку; при цьому судом не досліджувалися фактичні дії позивача та поведінка його контрагента під час виконання спірних операцій та інші обставини, покладені в основу оспорюваного за даним позовом донарахування податкового зобов'язання з ПДВ. А відтак зазначена постанова не може бути розцінена як доказ заниження Товариством податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов Товариства.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тріакс" задовольнити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 у справі № 2а-4122/11/1070 скасувати.

3. Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 № 0000982300.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у сумі 21,88 (3,4+16,1+2,38) грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тріакс" за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області за рахунок бюджетних асигнувань.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.