розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанов державного виконавця, -

У березні 2010 року управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області звернулося до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанов державного виконавця.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 в задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області було відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області було залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 - без змін.

Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарги задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 03.11.2009 Львівським окружним адміністративним судом у справі № 2а-1882/08/1370, видано виконавчий лист, яким зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області провести перерахунок та виплатити підвищення до пенсії, як дитині війни, ОСОБА_2. за період з 18.08.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.08.2008. У виконавчому лист був відсутній запис про ідентифікаційний номер (код) ОСОБА_2. Посилаючись на неправомірні дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження позивач звернувся до суду.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 19 вищенаведеного Закону у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, з вимог вищенаведеної статті вбачається, що індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника має бути зазначений судом у виконавчому листі за його наявності (для фізичних осіб - платників податків) і лише у тому випадку, якщо він відомий суду.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо безпідставності заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанов державного виконавця - без змін.