розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року у справі за позовом Інкерманської міської ради до Контрольно-ревізійного управління в м. Севастополі, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол", про визнання незаконними та скасування акту ревізії та вимоги,

Інкерманська міська рада звернулась до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в м. Севастополі, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол", про визнання незаконним та скасування акту ревізії від 29.09.2009 №08-21/198, визнання незаконним та скасування вимоги від 14.10.2009 №08-14/2118.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Контрольно-ревізійним управлінням в м. Севастополі на підставі хибних висновків акту ревізії 29.09.2009 №08-21/198 щодо протиправності надання товариству з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" пільг з орендної плати за землю, на адресу Інкерманської міської ради направлено вимогу від 14.10.2009 №08-14/2118, якою позивача зобов'язано привести договірні відношення з товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" у відповідність до вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі" в частині встановлення розміру орендної плати за землю на рівні не менше трикратного розміру земельного податку, а також вжити заходи щодо контролю за забезпеченням перерахування товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" у дохід бюджету недоотриману орендну плату за землю у розмірі 351 605,80 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року, провадження у справі щодо визнання незаконним та скасування акту від 29.09.2009 №08-21/198 закрито; у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування вимог від 14.10.2009 №08-14/2118 відмовлено.

У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Контрольно-ревізійним управлінням в м. Севастополі проведено позапланову ревізію Інкерманської міської ради з питання укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Нафтова, 2, правильності встановлення орендної плати, повноти та своєчасності фактичного надходження коштів за оренду землі за період з 22.12.2006 по 08.09.2009, за результатами якої складено акт ревізії від 29.09.2009 №08-21/198.

Проведеною ревізією встановлено, що рішенням Інкерманської міської ради від 12.08.2008 №25/475 товариству з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" надано пільгу щодо плати за землю у вигляді часткового звільнення на визначений строк, а саме: встановлено строком на 1 рік від дати прийняття рішення коефіцієнт орендної плати у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за користування земельною ділянкою площею 9,4941 га для обслуговування будинків та споруд нафтобази, розташованої за адресою: м. Інкерман, вул. Нафтова, 2.

На підставі рішення Інкерманської міської ради від 12.08.2008 №25/475 з товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" укладено додаткову угоду №1 до договору оренди від 31.08.2007 №02/07-3 з визначенням річної орендної плати в розмірі 322 011,99 грн.

Внаслідок надання товариству з обмеженою відповідальністю "Крим-Петол" пільги щодо плати за землю та укладення додаткової угоди до договору оренди, орендна плата за землю визначена у розмірі, меншому ніж встановлено статтею 21 Закону України "Про оренду землі", що призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів у розмірі 351 605,80 грн.

На підставі акту ревізії від 29.09.2009 №08-21/198 Контрольно-ревізійним управлінням в м. Севастополі на адресу Інкерманської міської ради направлено лист від 14.10.2009 №08-14/2118, згідно з яким до позивача висунуто вимоги про приведення договірних відношень з товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" у відповідність до вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі" в частині встановлення розміру орендної плати за землю на рівні не менше трикратного розміру земельного податку, а також вжиття заходів щодо контролю за забезпеченням перерахування товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" у дохід бюджету недоотриманої орендної плати за землю у розмірі 351 605,80 грн.

Вказуючи на протиправність акту ревізії та вимог Контрольно-ревізійного управління в м. Севастополі, Інкерманська міська рада звернулась до суду із зазначеним позовом.

Закриваючи провадження в частині визнання незаконним та скасування акту ревізії, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з неналежності розгляду в порядку адміністративного судочинства вказаних вимог, оскільки акт ревізії по відношенню до позивача носить інформаційний, а не обов'язковий характер.

У свою чергу, відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування вимог Контрольно-ревізійного управління в м. Севастополі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пільги, встановлені статтею 12 Закону України "Про плату за землю" мають відношення лише до земельного податку, в той час як мінімальний розмір річної орендної плати за землю встановлено статтею 21 Закону України "Про оренду землі", яка не містить виключень щодо його зменшення.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання незаконними та скасування вимог, в той же час вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про плату за землю", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) ).

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України "Про оренду землі" річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) (за виключенням земель сільськогосподарського призначення).

Статтею 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

За результатами аналізу наведених положень, колегія суддів дійшла висновку, що мінімальний річний розмір орендної плати, як платежу, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, та який встановлюється за згодою сторін безпосередньо у договорі оренди, не може бути меншим за законодавчо визначений трикратний розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

При цьому, колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання заявника касаційної інстанції на положення частини четвертої статті 12 Закону України "Про плату за землю", оскільки зазначені положення містять посилання на можливість надання пільги щодо плати за землю у вигляді часткового звільнення на певний строк, а не зменшення встановленого частиною четвертою статті 21 Закону України "Про оренду землі" розміру річної орендної плати за землю взагалі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості вимог Контрольно-ревізійного управління в м. Севастополі в частині зобов'язання позивача привести договірні відношення з товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" у відповідність до вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", зокрема, встановлення розміру орендної плати за землю на рівні не менше трикратного розміру земельного податку, та вжити заходи щодо контролю за забезпеченням перерахування товариством з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" у дохід бюджету недоотриманої орендної плати за землю у розмірі 351 605,80 грн.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій у вказаній частині не спростовують.

В той же час, колегія суддів не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для закриття провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування акту ревізії на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до положень статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність факту порушення прав позивача чи оспорення його законних інтересів може бути підставою для відмови у вжитті заходів судового захисту. В той час як відмова у розгляді спору по суті призводить до обмеження реалізації права особи на справедливий та публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.

Крім того, вказуючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, колегія суддів виходить з того, що відсутність факту порушення прав позивача чи оспорення його законних інтересів не є обставиною, з якою пункт 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для закриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, виходячи із завдань адміністративного судочинства, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування акту ревізії на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України з мотивів неналежності розгляду переданого на вирішення суду спору в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, зважаючи на обгрунтованість позиції судів попередніх інстанцій в частині правомірності вимог Контрольно-ревізійного управління в м. Севастополі, в той же час, виходячи з помилковості позиції судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для закриття провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування акту ревізії, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень у відповідній частині із направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Петрол" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року змінити, скасувавши в частині закриття провадження у справі щодо визнання незаконним та скасування акту від 29.09.2009 №08-21/198.

У вказаній частині справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.