Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

секретар: Пилипчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 до Апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошовому утриманню

за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року, -

У листопаді 2008 року позивачі звернулися в суд із вказаним позовом. Зазначали, що частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України» від 30.06.2005р. № 514 (514-2005-п) зазначеним особам підвищено посадові оклади з 01.06.2005р. Лише 03.09.2005р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про оплату праці суддів» № 865 (865-2005-п) , якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя. Ця постанова набрала чинності з 01.01.2006р. Внаслідок цього з 01.06.2005р. до 01.01.2006р. оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів». У ході розгляду справи вимоги уточнили і просили стягнути з Державної судової адміністрації України і зобовґязати Головне управління Державного казначейства при Міністерстві фінансів України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на їх користь суми заборгованості по заробітній платі та довічному грошовому утриманню, а також компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірах, відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 23.02.2009р.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної судової адміністрації України і зобовґязано Головне управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації на користь: ОСОБА_1 74780,07 грн. заборгованості по заробітній платі та 50567,31 грн. компенсації, 81564,24 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 55197,69 грн. компенсації; ОСОБА_2 63632,00 грн. заборгованості по заробітній платі та 42868,51 грн. компенсації; ОСОБА_3 77969,64 грн. заборгованості по заробітній платі та 52528,84 грн. компенсації, 94116,91 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 63693,05 грн. компенсації; ОСОБА_4 79773,40 грн. заборгованості по заробітній платі та 53972,80 грн. компенсації, 94116,91 заборгованості по довічному грошовому утриманню та 63693,05 грн. компенсації; ОСОБА_5 70247,73 грн. заборгованості по заробітній платі та 47387,69 грн. компенсації; ОСОБА_6 60971,93 грн. заборгованості по заробітній платі та 40982,86 грн. компенсації; ОСОБА_7 80529,02 грн. заборгованості по заробітній платі та 54454,41 грн. компенсації, 91256,62 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 61740,12 компенсації; ОСОБА_8 67052,61 грн. заборгованості по заробітній платі та 45064,68 грн. компенсації, 77683,80 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 52572,04 грн. компенсації; ОСОБА_9 70975,76 грн. заборгованості по заробітній платі та 47770,74 грн. компенсації, 84348,98 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 57064 грн. компенсації; ОСОБА_10 74000,78 грн. заборгованості по заробітній платі та 49830,23 грн. компенсації, 74289,85 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 50024,56 грн. компенсації; ОСОБА_11 66382,27 грн. заборгованості по заробітній платі та 44839,65 грн. компенсації; ОСОБА_12 69617,09 грн. заборгованості по заробітній платі та 46898,54 грн. компенсації; ОСОБА_13 100343,60 грн. заборгованості по заробітній платі та 67704,69 грн. компенсації, 124967,67 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 84544,86 грн. компенсації; ОСОБА_14 68457,94 грн. заборгованості по заробітній платі та 46255,61 грн. компенсації, 81567,99 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 55200,65 грн. компенсації; ОСОБА_15 72749,86 грн. заборгованості по заробітній платі та 48822,81 грн. компенсації, 97952,57 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 66287,87 грн. компенсації; ОСОБА_16 68922,26 грн. заборгованості по заробітній платі та 46306,71 компенсації, 82891,44 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 56084,33 грн. компенсації; ОСОБА_17 116010,55 грн. заборгованості по заробітній платі та 78146,20 грн. компенсації, 137060,23 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 92739,77 грн. компенсації; ОСОБА_18 66903,08 грн. заборгованості по заробітній платі та 44955,64 грн. компенсації, 89933,94 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 60862,25 грн. компенсації; ОСОБА_32 70698,84 грн. заборгованості по заробітній платі та 47505,49 грн. компенсації, 89751,20 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 60734,51 грн. компенсації; ОСОБА_33 89158,11 грн. заборгованості по заробітній платі та 60716,49 грн. компенсації; ОСОБА_19 71949,56 грн. заборгованості по заробітній платі та 48559,35 грн. компенсації; ОСОБА_20 69737,84 грн. заборгованості по заробітній платі та 46980,35 грн. компенсації, 25835,80 грн. витрати на проведення експертизи; ОСОБА_21 71966,65 грн. заборгованості по заробітній платі та 48541,17 грн. компенсації, 94116,91 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 63693,08 грн. компенсації; ОСОБА_22 62140,94 грн. заборгованості по заробітній платі та 41772,49 грн. компенсації, 94116,91 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 63693,05 грн. компенсації; ОСОБА_23 53479,69 грн. заборгованості по заробітній платі та 36141,99 грн. компенсації, 94116,91 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 63693,05 грн. компенсації; ОСОБА_24 67012,31 грн. заборгованості по заробітній платі та 45037,40 грн. компенсації, 43731,65 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 29011,86 грн. компенсації; ОСОБА_25 66934,97 грн. заборгованості по заробітній платі та 45117,65 грн. компенсації, 87426,09 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 59163,52 грн. компенсації; ОСОБА_26 67748,08 грн. заборгованості по заробітній платі та 45632,40 грн. компенсації, 86731,26 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 58682,14 грн. компенсації; ОСОБА_27 64861,54 грн. заборгованості по заробітній платі та 43738,56 грн. компенсації; ОСОБА_28 62458,81 грн. заборгованості по заробітній платі та 42380,15 грн. компенсації; ОСОБА_29 63875,85 грн. заборгованості по заробітній платі та 43052,77 грн. компенсації; ОСОБА_30 66341,90 грн. заборгованості по заробітній платі та 44862,83 грн. компенсації, 93235,91 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 63077,23 грн. компенсації; ОСОБА_31 64335,60 грн. заборгованості по заробітній платі та 43353,39 грн. компенсації. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року це судове рішення залишено без змін.

Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій і постановити нове - про відмову в позові.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що позивачі працюють суддями Апеляційного суду Хмельницької області і протягом червня-грудня 2005 року отримували заробітну плату, розмір якої було визначено без урахування положень чинного на той час законодавства про оплату праці суддів.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Визначальним актом, який регулював питання оплати праці суддів на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про статус суддів» (2862-12) , який встановлював гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне і соціальне забезпечення, у тому числі гарантії права щодо оплати праці. Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією (254к/96-ВР) і законами України.

Частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» було передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Тобто, згідно з цією нормою гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого статтею 44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

30 червня 2005 року Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень прийняв постанову № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» (513-2005-п) та постанову № 514 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України» (514-2005-п) , якими підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів». Лише 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 «Про оплату праці суддів» (865-2005-п) , якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Однак Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме з 01 червня 2005 року, оскільки надав постанові «Про оплату праці суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) чинності з 01 січня 2006 року (пункт 5 Постанови).

Внаслідок цього з 01 червня 2005 року до 01 січня 2006 року оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів».

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що право позивачів на отримання заборгованості по заробітній платі підлягає поновленню.

У той же час вимоги позивачів про стягнення заборгованості в частині виплати довічного грошового утримання не є вимогами по виплаті заробітної плати, а тому щодо цих позовних вимог підлягають застосуванню строки звернення до суду, встановлені статтею 99 КАС України. У випадку їх пропуску суду необхідно вирішувати питання про можливість їх поновлення.

Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті, не зґясували фактичних обставин щодо строку звернення позивачів до суду із позовом про стягнення заборгованості в частині виплати довічного грошового утримання, на застосуванні якого наполягали відповідачі у запереченнях на позовну заяву, наявності чи відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду відповідно до положень статті 99 КАС України та позицію відповідача щодо можливості їх застосування.

Крім цього, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (2050-14) , оскільки за правилами, визначеними статтею 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Оскільки позивачами заявлена вимога про нарахування компенсації щодо оспорюваної суми заробітної плати, а не нарахованої, то вона задоволенню не підлягає.

Крім того, суди помилково розглянули справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 в одному провадженні, незважаючи на те, що позовні вимоги носять індивідуальний характер і мають розглядатися окремо.

З урахуванням викладеного, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, а при постановленні судових рішень недотримані вимоги ст. 159 КАС України щодо законності і обгрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки судами допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 227, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.