Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

на постанову Господарського суду Київської області від 19 серпня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року

у справі № А6/347-08

за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро»

до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Київської області від 19 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року, позов Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дніпро»(далі -позивач) до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі -відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00001171500/0 від 20 лютого 2008 року. Стягнуто з Кагарлицької ОДПІ в Київській області 3,40 грн. судового збору на користь ПОСП «Дніпро».

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 19 серпня 2008 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ПОСП «Дніпро» щодо достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 року, за результатами якої складено акт № 78/15-00/03754863 від 19 лютого 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001171500/0 від 20 лютого 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 27 021,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення -без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 11.21 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) у зв'язку з неправомірним відображенням обсягів поставки м'яса в живій вазі та сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які використовувались для виробництва м'яса в живій вазі, в загальній декларації з податку на додану вартість.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) не містить жодних обмежень щодо визначення окремого порядку відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню сільськогосподарським товаровиробникам.

Однак, такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (z0250-97) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (271-99-п) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Порядок) на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні об'єкта оподаткування платник податку на додану вартість, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то і податковий кредит з податку на додану вартість, сформований за операціями з придбання товарів (робіт, послуг), які використовувались для виробництва м'яса в живій вазі, повинен включатись до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано правову оцінку підставам прийняття податкового повідомлення-рішення № 00001171500/0 від 20 лютого 2008 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 27 021,00 грн., яке відповідачем обґрунтовується розподілом податкового кредиту та сум фактичної сплати податку на додану вартість в податковій звітності залежно від режиму оподаткування, що виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Київської області від 19 серпня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.