Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року

у справі № 2а-29454/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівас 7»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАДО-Інвест»,

Закрите акціонерне товариство «Харківське АТП-16358»,

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Теплицмонтаж»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІА ГРУП»,

за участю Прокуратури Жовтневого району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівас 7» (далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі -відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001592303/1 від 13 листопада 2008 року та № 0001602303/1 від 13 листопада 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вівас 7»державне мито в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Вівас 7»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08 травня 2007 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 907/23-304/35070134 від 29 серпня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001592303/0 від 08 вересня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 38 878,00 грн. (29 406,00 грн. -основний платіж, 9 472,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0001602303/0 від 08 вересня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46 604,00 грн. (31 068,00 грн. -основний платіж, 15 536,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення-рішення № 0001592303/0 від 08 вересня 2008 року залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0001602303/0 від 08 вересня 2008 року скасовано в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2,00 грн.

Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001592303/1 від 13 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 38 878,00 грн. (29 406,00 грн. -основний платіж, 9 472,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0001602303/1 від 13 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46 602,00 грн. (31 068,00 грн. -основний платіж, 15 534,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту вартості транспортних послуг, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Теплицмонтаж», Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА-ГРУП», Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАДО-Інвест», Закритого акціонерного товариства «Харківське АТП-16358», з огляду на їх непідтвердження відповідними розрахунковими документами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено у зв'язку з тим, що документами, які можуть, на його думку, підтвердити факт використання транспортних послуг в господарській діяльності позивача та які є підставою для включення їх вартості до складу валових витрат є товарно-транспортна накладна, товарна накладна або акт виконаних робіт та талон замовника. А тому, оскільки, зазначені документи не були надані позивачем для перевірки, то відповідач дійшов висновку, що зв'язок вказаних транспортних послуг з господарською діяльністю позивача не має можливості підтвердити.

Крім того, судами встановлено, що товарно-транспортну накладну на товар, що перевозиться, позивач не оформлює у зв'язку із специфічними умовами зливу паливно-мастильних матеріалів, роль товарно-транспортної накладної виконує видаткова накладна, в якій вказано дату постачання, споживача, вид палива, кількість (об'єм) палива, підпис та довіреність споживача, що підтверджує отримання товару.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі (334/94-ВР) , не дозволяється.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, правомірність включення позивачем до складу валових витрат вартості транспортних послуг підтверджується актами виконаних робіт за відповідними договорами про надання транспортних послуг, видатковими накладними, банківськими виписками, а також подорожніми листами.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Вівас 7»включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у контрагентів транспортних послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .