розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 12.05.2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.08.2011 року

у справі № 2а-207/11/1207

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську ради

третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області

про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по недоотриманій допомозі до 5 травня за 2003-2010 роки

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Луганська з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної в м. Луганську ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по недоотриманій допомозі до 5 травня за 2003-2010 роки.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 12.05.2011 року в задоволенні позовних вимоги відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.08.2011 року постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 12.05.2011 року скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано незаконною бездіяльність відповідача та зобов'язано здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня відповідно до статті 12 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2010 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої суми. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Відповідно до статті 12 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(далі - Закон України від 22.10.1993 року № 3551-XII (3551-12) ) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

У 2010 році приписи статті 12 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII були чинними, а отже і підлягали застосуванню.

07.04.2010 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 299 (299-2010-п) «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) та «Про жертви нацистських переслідувань» (1584-14) .

Розміри допомоги, встановлені цією постановою, є іншими, ніж розміри, установлені законами.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, розміри разової грошової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті у 2010 році, повинні визначатися згідно з нормами Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII (3551-12) .

Таким чином, враховуючи приписи статей 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог за 2010 рік та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у розмірі, встановлено статтею 12 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.08.2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.