розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, про визнання нечинним наказу, його скасування та поновлення на посаді,

У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, про визнання нечинним та скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30.07.2008 року №1233 «Про недоліки в оперативно-службовій діяльності Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Запорізькій області та покарання винних», поновлення на посаді заступника начальника Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Запорізькій області.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправним і нечинним наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30.07.2008 року №1233 «Про недоліки в оперативно-службовій діяльності Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Запорізькій області та покарання винних»в частині пункту 3 стосовно підполковника міліції ОСОБА_2 Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України скасувати наказ від 30.07.2008 року №1233 «Про недоліки в оперативно-службовій діяльності Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Запорізькій області та покарання винних»в частині пункту 3 і поновити підполковника міліції ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Запорізькій області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року скасовано постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, а судове рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з березня 1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з грудня 2007 року займав посаду заступника начальника Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Запорізькій області.

За наслідками перевірки Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Запорізькій області Міністерством внутрішніх справ України 30.07.2008 року прийнято наказ №1233 «Про недоліки в оперативно-службовій діяльності Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Запорізькій області та покарання винних».

Пунктом 3 вказаного наказу за безвідповідальне ставлення до виконання своїх функціональних обов'язків, відсутність діючого контролю за діями підлеглих, низькі практичні показники, слабкий професійний рівень, що призвело до значних порушень службової та виконавської дисципліни, які були виявлені під час перевірки, згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України заступника начальника УДСБЕЗ УМВС України в Запорізькій області підполковника міліції ОСОБА_2 звільнено з посади.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача із займаної посади проведено відповідачем з порушенням вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.

Вирішуючи спір та скасувавши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується частково.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (3460-15) .

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, якою визначено порядок накладення дисциплінарних стягнень, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.06.2008 року №1057 о/с було призначено і проведено службове розслідування відносно працівників Управління МВС України у Запорізькій області.

Однак, в порушення зазначених вище вимог, письмові пояснення стосовно результатів перевірки у позивача не відбирались, з матеріалами перевірки та службового розслідування його ознайомлено не було.

Крім цього, при визначенні виду дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ, відповідачем не було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка позивача та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації. Зокрема, відповідачем не взято до уваги те, що на час проведення комплексної перевірки і службового розслідування позивач на займаній посаді перебував нетривалий час; за час служби позивач до дисциплінарної відповідальності не притягався, мав заохочення та відзнаки.

За таких обставин, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ накладено на позивача з порушенням вимог статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а тому наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30.07.2008 року №1233 «Про недоліки в оперативно-службовій діяльності Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Запорізькій області та покарання винних»в частині пункту 3 стосовно підполковника міліції ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з цим безпідставними є позовні вимоги ОСОБА_2 в частині поновлення на раніше займаній посаді.

Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, якою передбачено виконання та зняття дисциплінарних стягнень, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з обставин справи, дисциплінарне стягнення, накладене на позивача наказом від 30.07.2008 року №1233, фактично виконано не було. Наказ по особовому складу про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади на підставі саме оскаржуваного позивачем наказу не видавався.

Згідно наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області від 13.11.2008 року №535 о/с По особовому складу підполковника міліції ОСОБА_2 на підставі його рапорту та листа ГУМВС України в Закарпатській області від 31.10.2008 року№6/549-18 відряджено до ГУМВС України в Закарпатській області, увільнивши з посади заступника начальника Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Запорізькій області.

Вказаний наказ не є предметом розгляду даної справи, оскільки позивачем його оскаржено не було.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення на посаді заступника начальника Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Запорізькій області.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, про визнання нечинним наказу, його скасування та поновлення на посаді задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30.07.2008 року №1233 «Про недоліки в оперативно-службовій діяльності Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Запорізькій області та покарання винних».