Відкрите акціонерне товариство «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод»(далі -позивач), звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби (далі -відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі № 0000811610/0 від 20 жовтня 2008 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року скасовано та ухвалено нову постанову. Позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі № 0000811610/0 від 20 жовтня 2008 року, яке видане на підстав акту перевірки № 439/16-1/00152282/47 від 17 жовтня 2008 року.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року -без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі провела невиїзну позапланову документальну перевірку нарахування та сплати податку на додану вартість ВАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод»за період діяльності: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2008 року, за результатами якої було складено акт № 439/16-1/00152282 від 17 жовтня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 7007242,00 грн., в тому числі по деклараціях: за січень 2008 року -785721,00 грн., за лютий 2008 року -649805,00 грн., за березень 2008 року -2328794,00 грн., за квітень 2008 року -1052871,00 грн., за травень 2008 року -1037448,00 грн., за червень 2008 року -1152903,00 грн.

Зокрема, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 7007542,00 грн. слугував висновок податкового органу про те, що позивачем неправомірно заявлена до бюджетного відшкодування вказана сума податку на додану вартість, оскільки неможливо підтвердити факт сплати податку на додану вартість до бюджету усіма контрагентами постачальника позивача по ланцюгу постачання.

20 жовтня 2008 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000811610/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ВАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2008 року -785721,00 грн., за лютий 2008 року -649805,00 грн., за березень 2008 року -2328794,00 грн., за квітень 2008 року -1052871,00 грн., за травень 2008 року -1037448,00 грн., за червень 2008 року -1152903,00 грн., а всього на 7007542,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що з отриманих відповідей про результати зустрічних перевірок неможливо встановити факти здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та фактичну сплату податку на додану вартість до бюджету.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 7007542,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, оскільки ВАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод»правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від своїх контрагентів, а несплата податку продавцем (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) ; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та оплата їх вартості (у тому числі і податку на додану вартість) придбаного позивачем у ТОВ «Техносбит», ВАТ «Ведиус», ТОВ «Лукойл Технолоджі Сервіс Україна», ТОВ «Ей-Пі Інженірінг», ТОВ «Південна промислова компанія», ДП з ІІ «Титан-Дніпро», ТОВ «Мрія», підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, актами прийняття виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-2в), актами приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), платіжними дорученнями (т.2 арк. справи 15-275, т.3 арк. справи 1-260, т.4 арк. справи 60-71, т.5 арк. справи 101-112). Транспортування товарно-матеріальних цінностей підтверджується товарно-транспортними накладними, залізничними накладними та вантажними митними деклараціями (т.5 арк. справи 10-100).

Також матеріали справи містять довідки № 143/16-10/00152282/18 від 09 квітня 2008 року, № 198/16-10/00152282/24 від 23 травня 2008 року, № 222/16-10/00152282/26 від 02 червня 2008 року, № 258/16-10/00152282/29 від 25 червня 2008 року, та акти № 289/16-10/00152282/33 від 18 липня 2008 року, № 329/16-10/00152282/37 від 18 серпня 2008 року, складені СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі за результатами виїзних позапланових перевірок ВАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2008 року відповідно, у яких вказано, що порушень заявлених ВАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод»сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані податкові періоди не встановлено (т.1 арк. справи 24-40, 45-59, 65-80, 86-103, 109-129, 134-160).

Твердження СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету контрагентом позивача правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом (168/97-ВР) зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону (168/97-ВР) сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 7007542,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року залишити без змін.