Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року, позов Акціонерного товариства закритого типу «Луганський завод «Сантехдеталь»(далі -позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі -відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі -відповідач-2) задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь АТЗТ «Луганський завод «Сантехдеталь»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по деклараціям за лютий 2008 року в розмірі 10 364,00 грн., за вересень 2008 року в розмірі 583 601,00 грн., за жовтень 2008 року в розмірі 177 292,00 грн., за грудень 2008 року в розмірі 411 014,00 грн., за січень 2009 року в розмірі 669 809,00 грн., за лютий 2009 року в розмірі 213 964,00 грн., за березень 2009 року в розмірі 136 404,00 грн., за квітень 2009 року в розмірі 405 241,00 грн., за червень 2009 року в розмірі 637 466,00 грн., на загальну суму 3 245 155,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь АТЗТ «Луганський завод «Сантехдеталь»судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1 700,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 та прокуратура оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданих касаційних скаргах, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Прокуратура Луганської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Крім того, АТЗТ «Луганський завод «Сантехдеталь»заявлено клопотання про заміну позивача у справі -АТЗТ «Луганський завод «Сантехдеталь»на Приватне акціонерне товариство «Луганський завод «Сантехдеталь»у зв'язку із зміною типу товариства.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську заявлено клопотання про заміну відповідача-1 у справі -СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені клопотання слід задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську декларації з податку на додану вартість, які містили суми, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, зокрема, за лютий 2008 року в розмірі 63 583,00 грн., за вересень 2008 року в розмірі 583 601,00 грн., за жовтень 2008 року в розмірі 177 292,00 грн., за грудень 2008 року в розмірі 411 014,00 грн., за січень 2009 року в розмірі 669 809,00 грн., за лютий 2009 року в розмірі 213 964,00 грн., за березень 2009 року в розмірі 136 404,00 грн., за квітень 2009 року в розмірі 405 241,00 грн., за червень 2009 року в розмірі 637 466,00 грн.

В свою чергу, відповідачем-1 проведено ряд виїзних позапланових перевірок з питань достовірності нарахування АТЗТ «Луганський завод «Сантехдеталь» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в зазначених вище деклараціях, за результатами яких складено відповідні довідки.

Під час проведення перевірок, відповідачем-1 підтверджено заявлені АТЗТ «Луганський завод «Сантехдеталь»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в деклараціях за лютий 2008 року в розмірі 53 219,00 грн., за вересень 2008 року в розмірі 583 601,00 грн., за жовтень 2008 року в розмірі 177 292,00 грн., за грудень 2008 року в розмірі 126 962,23 грн., за січень 2009 року в розмірі 669 809,00 грн., за лютий 2009 року в розмірі 213 964,00 грн., за березень 2009 року в розмірі 136 404,00 грн., за квітень 2009 року в розмірі 34 121,30 грн., за червень 2009 року в розмірі 636 267,57 грн.

Однак, на момент звернення до суду з позовом АТЗТ «Луганський завод «Сантехдеталь»відшкодовано лише суму в розмірі 53 219, 00 грн., інші суми податку на додану вартість залишились невідшкодованими позивачу з Державного бюджету України.

Крім того, суми в розмірі 10 364,00 грн. по декларації за лютий 2008 року, в розмірі 371 119,70 грн. по декларації за березень 2009 року та в розмірі 1 198,43 грн. по декларації за червень 2009 року залишились непідтвердженими відповідачем-1 під час проведення перевірок у зв'язку з тим, що на момент їх закінчення від органів державної податкової служби за місцем реєстрації основних постачальників позивача не отримано відповіді на запити щодо проведення зустрічних перевірок.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про те, що аналіз положень Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду пов'язане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит.

При цьому, слід зазначити, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не ставить право платника податку на формування податкового кредиту та, як наслідок, отримання сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від того, чи здійснена зустрічна перевірка контрагентів платника податковим органом, а також можливості здійснення такої перевірки.

Доводи касаційних скарг про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, яку можливо встановити лише після отримання відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно з Законом № 168/97-ВР (168/97-ВР) поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Допустити заміну по даній справі позивача -Акціонерне товариство закритого типу «Луганський завод «Сантехдеталь»його правонаступником -Приватним акціонерним товариством «Луганський завод «Сантехдеталь».

Допустити заміну по даній справі відповідача-1 -Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську його правонаступником -Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби.

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби та Прокуратури Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року -без змін.