на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі -УПФУ) у м. Білій Церкві Київської області про зобов'язання проведення перерахунку доплати за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю,

У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії. Позивач зазначив, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на доплату до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії у розмірі встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) , просив зобов'язати останнього нарахувати і виплатити вказану доплату до пенсії з 01 липня 2007 року в розмірі 440 грн.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2008 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року, позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ у м. Білій Церкві провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_4 згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн щомісячно, за період з 09 липня 2007 року по 01 жовтня 2007 року та в розмірі 460 грн з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано статтю 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та не враховано положення Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) .

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ у м. Білій Церкві Київської області як непрацюючий пенсіонер.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (106а-91-п) місто Біла Церква Київської області віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на 1 мінімальну заробітну плату (ст. 39).

Дію вказаної норми статті 39 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року № 489-V (489-16) .

Зупинення дії абзаців другого, третього, четвертого частини першої статті 39, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Судами встановлено, що на виконання статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу УПФУ у м. Білій Церкві Київської області щомісяця виплачувалися передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи цей спір, суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких підстав правильним є висновок судів щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) .

Разом з тим стаття 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року -без змін.