розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Победа" на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року у справі за позовом Нижньогірського районного центру зайнятості до відкритого акціонерного товариства "Победа" про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на випадок безробіття,

Нижньогірський районний центр зайнятості Автономної Республіки Крим звернувся до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Победа" заборгованості по сплаті страхових внесків на випадок безробіття у розмірі 52 642,87 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відкритим акціонерним товариством "Победа" всупереч положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) за період з І кварталу 2001 року по ІІІ квартал 2003 року у добровільному порядку не сплачено страхові внески на випадок безробіття у розмірі 52 642,87 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року, позов задоволено; стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Победа" на користь Нижньогірського районного центру зайнятості 52 642,87 грн. заборгованості.

У поданій касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Победа" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, із посиланням на встановлений частиною другою статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" обов'язок роботодавців своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески, дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відкритого акціонерного товариства "Победа" недоїмки зі сплати страхових внесків на випадок безробіття у примусовому порядку. Додатково, судами попередніх інстанцій вказано на необґрунтованість доводів відповідача щодо необхідності списання боргу як безнадійного, оскільки за своєю природою страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не є податком та на порядок їх сплати не поширюється Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Страхувальники - роботодавці та застраховані особи, які відповідно до цього Закону (1533-14) сплачують страхові внески.

Відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відкрите акціонерне товариство "Победа" зареєстровано як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття; за період з І кварталу 2001 року по ІІІ квартал 2003 року має недоїмку зі сплати страхових внесків у сумі 52 642,87 грн. У добровільному порядку вказану суму недоїмки відповідачем не сплачено.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2008 у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Победа" до державної податкової інспекції у Нижньогірському районі, Нижньогірського районного центру зайнятості про спонукання списати 52 642,87 грн. як безнадійний борг у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2008 залишено без змін.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зважаючи на встановлений законом обов'язок роботодавців своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески, зважаючи на обставини, встановлені постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2008 щодо відсутності підстав для списання боргу у розмірі 52 642,87 грн. як безнадійного, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з відкритого акціонерного товариства "Победа" недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у розмірі 52 642,87 грн. у примусовому порядку.

Одночасно з викладеним, колегія суддів вказує на необґрунтованість доводів заявника касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування судових рішень у зв'язку з ненаданням судами попередніх інстанцій правової оцінки факту наявності у підприємства статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, на підтвердження чого заявником надано відповідну довідку податкового органу. Так, згідно з матеріалами справи вказані документи під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції відповідачем до матеріалів справи не долучались, зазначені докази судами попередніх інстанцій не досліджувались, правова оцінка обставин, які б встановлювались, судами також не надавалась.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, наданих сторонами на підтвердження або ж спростування обставин, якими вони обґрунтовували позовні вимоги або ж заперечували проти них, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Победа" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року -без змін.