розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання неправомірною планової перевірки, скасування акту перевірки та рішення про застосування штрафних санкцій, -

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій у справі, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.09.2008 року відповідачем проведено перевірку належного позивачу кафе з метою контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено відповідний акт перевірки.

Зазначеною перевіркою встановлено факт невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених у поточному звіті РРО.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.09.2008 року за № 0007552307 в сумі 808,6 грн. за порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон України № 265).

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Пунктом 13 ст. 3 Закону України № 265 визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції, зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями виданими з початку робочого дня.

Статтею 22 зазначеного вище Закону передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковим квитанціями, виданими з початку робочого дня до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлена невідповідність.

Статтями 11-1, 11-2 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено підстави та порядок проведення планової та позапланових перевірок. Проте, як слідує з назви статті 11-1: «Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)», а також з визначення поняття планової, позапланової перевірки, підстав їх проведення, що зазначені в тексті цієї статті, її положення регулюють підстави та порядок проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно до частини 7 статті 11-1 перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»вважаються позаплановими.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій про те, що посилання позивача на відсутність у співробітників податкової служби необхідних повноважень, прав та порушення порядку проведення перевірки є безпідставними, оскільки перевірка проводились на підставі направлення на перевірку № 82/237 від 10.09.2008р., реквізити яких занесені до акту перевірки у графі «посвідчення», оригінали цих направлень були надані представником відповідача в судовому засіданні, і за своєю формою ці направлення відповідають тим вимогам законодавства, які до них вимагаються. Позиція позивача щодо необхідності здійснення перевірки податковими органами, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) , із дотриманням порядку та підстав, визначених в статтях 11-1 та 11-2 Закону № 509 є помилковою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відхилити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.