розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року у справі за позовом дочірнього підприємства фірми "Дебекс Україна" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, третя особа –Державне казначейство України, про визнання недійсною картки відмови, зобов’язання вчинити дії та стягнення коштів,

Дочірнє підприємство фірма "Дебекс Україна" звернулось до суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.05.2008 №700030015/2008/000012, зобов’язання визначити митну вартість вантажу за методом №1 "за ціною договору щодо товарів, які імпортуються", перерахування розміру обов’язкових платежів та повернення на розрахункові реквізити позивача надмірно сплачені митні платежі у розмірі 3577,47 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Східною митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.05.2008 №700030015/2008/000012, а також здійснено корегування митної вартості імпортованих товарів з використанням шостого, резервного, методу визначення митної вартості, що призвело до завдання позивачеві збитків у розмірі надмірно сплачених митних платежів на суму 3577,47 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року, позов дочірнього підприємства фірми "Дебекс Україна" задоволено частково, визнано недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.05.2008 №700030015/2008/000012, зобов’язано Головне управління державного казначейства України в Донецькій області повернути надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 3577,47 грн. з Державного бюджету України на розрахункові реквізити дочірнього підприємства фірми "Дебекс Україна", стягнуто з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Східна митниця з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, з метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на митну територію України, а саме: дерев’яних фасованих профілів з лаковим або фарбовим покриттям, що використовуються для виготовлення рамок для фотографій, репродукцій, дипломів, країна-виробник –Італія, дочірнім підприємством фірмою "Дебекс Україна" 13.05.2008 шляхом подання вантажної митної декларації №700030015/8/001003 заявлено митну вартість товару, визначену за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, у розмірі 18 487,65 грн.

За результатами корегування митної вартості товару, 23.05.2008 Східною митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товару у розмірі 36 375,00 грн. та видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.05.2008 №700030015/2008/000012 із вказівкою про необхідність надання нової вантажної митної декларації згідно з вимогами рішення про визначення митної вартості товарів відділу контролю митної вартості Східної митниці від 23.05.2008.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги дочірнього підприємства фірми "Дебекс Україна", виходили з порушення Східною митницею порядку здійснення контролю визначення митної вартості в частині безпідставного, за відсутності факту повідомлення декларанта про наявність підстав вважати, що покупець та продавець є пов’язаними особами, витребовування від декларанта документів, визначених пунктом 9 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 (1766-2006-п) .

Додатково, судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень вказано на недоведеність з боку відповідача неможливості застосування перших п’яти методів визначення митної вартості та наявності підстав для застосування шостого, резервного, методу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності видачі Східною митницею дочірньому підприємству фірмі "Дебек Україна" картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України від 26.05.2008 №700030015/2008/000012.

Відповідно до положень статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм.

Відповідно до частини другої статті 264 Митного кодексу України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 (1766-2006-п) , для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

За змістом положень статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що митну вартість товару, імпортованого позивачем, Східною митницею визначено за шостим методом, при цьому відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування попередніх п’яти методів визначення митної вартості товару.

Факт ненадання декларантом у повному обсязі документів, витребуваних митним органом на підтвердження заявленої митної вартості, за відсутності обґрунтування щодо неможливості застосування перших п’яти методів визначення митної вартості, не є підставою для автоматичного застосування митним органом шостого, резервного, методу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Східної митниці залишити без задоволення, а постанову

Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.