Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої разової грошової допомоги, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року,

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої разової грошової допомоги та зобов’язати відповідача виплатити йому компенсацію втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він як учасник бойових дій відповідно до Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Така виплата у квітні 2007 року була здійснена не в повному обсязі в сумі 280,00 гривень.

Просив суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради по застосуванню при виплаті грошової допомоги за 2007 рік положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на його користь суму недоплаченої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік у розмірі 1770 гривень 30 копійок.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 21 липня 2008 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Судом зобов’язано стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради суму недоплаченої разової грошової допомоги за 2007 рік у сумі –1750, 00 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є учасником бойових дій.

Частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас, відповідно статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року встановлено виплату цієї допомоги в розмірі 280 гривень.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, що є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. При цьому дія статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"на час виникнення спірних правовідносин була зупинена пунктом 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Таким чином, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах в певний проміжок часу.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними нормами статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.

Посилання судів на пункт 1 Рішення Конституційного Суду України №6–рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки норми, якими встановлювався розмір допомоги у 2007 році, були визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення Конституційного суду України, а виплати щорічної разової грошової допомоги здійснювалися до 5 травня відповідного року –в періоди коли наведені норми були чинними, а їх виконання обов'язковим для Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради.

Таким чином дії відповідача на час виплат позивачу зазначеної Законом № 3551-ХІІ (3551-12) одноразової грошової допомоги у 2007 році були правомірними та узгоджувалися з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України.

Оскільки невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, а прийняттям законодавцем неконституційних положень, то захист його порушених прав щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися лише в порядку визначеному частиною 3 статті 152 Конституції України шляхом звернення з позовом про відшкодування шкоди.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 21 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.