ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" жовтня 2010 р. м. Київ К-1868/08
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Гаманка О.І., Загороднього А.Ф., Кобилянського М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, треті особи –Полтавській обласний військовий комісаріат, Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області про зобов’язання перерахувати пенсію та стягнення недоплаченої суми пенсії за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в 1995 році був звільнений з дійсної військової служби з призначенням йому пенсії військовослужбовця. Під час проходження служби позивач отримував 40% надбавку до окладу грошового утримання та 50% надбавку до окладу грошового утримання грошового утримання за особливі умови служби, які були встановлені Указом Президента України "Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" від 14 липня 1995 року №615/95 (615/95) . Зазначені надбавки були враховані ОСОБА_1 у розмір його грошового забезпечення, з якого обчислена пенсія. Проте в порушення вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) при перерахунку пенсії станом на 12 жовтня 1996 року з грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, були виключені 40% надбавка до окладу грошового утримання та 50% надбавка до окладу грошового утримання грошового утримання за особливі умови служби. Просив зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати пенсію з 12 жовтня 1996 року з урахуванням зазначених надбавок та враховувати ці надбавки до його пенсії в подальшому.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 22 червня 2007 року позову ОСОБА_1 було задоволено. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 12 жовтня 1996 року з урахуванням 40% надбавки до окладу грошового утримання та 50% надбавки до окладу грошового утримання грошового утримання за особливі умови служби, встановлених Указом Президента України "Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України"від 14 липня 1995 року №615/95 (615/95) , перевірити правильність перерахунків пенсії ОСОБА_1 по день останнього перерахунку. Зазначені надбавки враховувати в розрахунку пенсії ОСОБА_1 в подальшому, провести виходячи з цього відповідні виплати. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 8,50 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задоволено. Постанову Київського районного суду м. Полтави від 22 червня 2007 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вказуючи на допущені, на думку представника позивача ОСОБА_2, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, скаржник просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що позивачу з 28 лютого 1995 року призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , при обчисленні якої до грошового забезпечення включено 40% надбавку до окладу грошового утримання та 50% надбавку до окладу грошового утримання грошового утримання за особливі умови служби, за виконання особливо важливих завдань або значного обсягу робіт. З 12 жовтня 1996 року Полтавським обласним військовим комісаріатом проведено перерахунок пенсії, при якому вказані надбавки виключено.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтовано виходив з того, що обчислення пенсії позивача не суперечить вимогам законодавства.
Відповідно до положень статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ при обчисленні пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Щомісячні надбавки у розмірі 40 відсотків від окладів грошового утримання та за особливі умови служби, виконання особливо важливих завдань або значного обсягу робіт - до 50 відсотків від окладів грошового утримання були встановлені Указом Президента України "Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України"від 14 липня 1995 року №615/95 (615/95) , який втратив чинність 4 жовтня 1996 року на підставі Указу Президента України "Про грошове забезпечення військовослужбовців"від 4 жовтня 1996 року № 923/96 (923/96) , яким було упорядковано грошове забезпечення військовослужбовців, визначено нові посадові оклади та оклади за військовим званням військовослужбовців, надбавку за вислугу років, передбачено виплату щомісячної матеріальної допомоги. Надбавки військовослужбовцям до окладу грошового утримання у розмірі 40 % та за особливі умови служби та надбавка за виконання особливо важливих завдань або значного обсягу робіт у розмірі 50% окладу грошового утримання передбачено не було.
Вказані надбавки не відносилися до визначених пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей"від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) додаткових видів грошового забезпечення, з яких обчислювалася пенсія.
Тому відповідно до вимог статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей"від 17 липня 1992 року №393 (393-92-п) , немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення з урахуванням вказаних позивачем надбавок після їх скасування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В. Судді Амєлін С.Є. Гаманко О.І. Загородній А.Ф. Кобилянський М.Г.