ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" листопада 2010 р. м. Київ К-6092/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
та секретаря Міненка І.М.,
за участю представника Міністерства юстиції України Демчук О.А.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Іванківського районного суду Київської області від 05.09.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2008 у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, щомісячної премії та матеріальної допомоги, -
встановила:
У липні 2007 року позивачі звернулися до Іванківського районного суду Київської області з позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, щомісячної премії та матеріальної допомоги.
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 05.09.2007 позов було задоволено. Поновлено позивачам строк звернення до суду. Визнано незаконними дії відповідачів щодо невиплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, щомісячної премії та матеріальної допомоги позивачам. Стягнуто з Держави в особі Державної судової адміністрації України шляхом списання з рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державному казначействі України, грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, щомісячну премію та матеріальну допомогу на користь: ОСОБА_1 –28 427,54грн., ОСОБА_2 –33 363, 94грн., ОСОБА_3 –30 538, 05грн., ОСОБА_4 –22 542, 54грн., ОСОБА_5 –30 487,14грн., ОСОБА_6 –30 854, 55грн., ОСОБА_7 –32 475, 1грн., ОСОБА_8 –28 979, 58грн., ОСОБА_9 –34 754, 91грн., ОСОБА_10 –9 853,43грн., ОСОБА_11 –35 514,16грн., ОСОБА_12 –28 375, 08грн., ОСОБА_13 –25 043, 34грн., ОСОБА_14 –28 711,22грн., ОСОБА_15 –31 967, 50грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2008 апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України було задоволено частково. Постанову Іванківського районного суду Київської області від 05.09.2007 змінено. Виключено з мотивувальної частини постанови посилання на розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2004. № 22-р, як на одну з підстав задоволення адміністративного позову. В решті постанову суду залишено без змін..
Державна судова адміністрація України подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Іванківського районного суду Київської області від 05.09.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2008 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивачам під час їх роботи суддями Броварського міськрайонного суду Київської області, протягом 2004-2006 років з нарахованої заробітної плати утримано податок з доходів фізичних осіб, а також не в повному обсязі виплачена премія та матеріальна допомога.
Так задовольняючи позовні вимоги, суд першої та апеляційної інстанції посилалися на ст. 130 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про статус суддів", яким визначено гарантії незалежності суддів, згідно яких держава забезпечує фінансування на належні умови для функціонування судів і діяльності суддів та рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 1-27/2004 згідно якого норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна з таких підстав.
Питання матеріального забезпечення суддів врегульовані статтею 44 Закону України "Про статус суддів"від 15.12.1995 № 2862-ХІІ. Зазначена норма не містить положень про звільнення суддів від сплати прибуткового податку. Проте, таке право було запроваджено Указом Президента України від 10.07.2004 № 584, в абзаці четвертому статті 1 якого встановлено, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи. Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 № 889-ІV (889-15) для суддів не передбачено звільнення від сплати прибуткового податку. З введенням в дію цього Закону абзац 4 статті 1 Указу Президента України від 10.07.2004 № 584 втратив чинність (перелік указів Президента України, що втрачають чинність з 01.01.2004, затверджений Указом Президента України від 25.12.2003 № 1497 (1497/2003) ).
Водночас, Кабінетом Міністрів України ухвалено розпорядження "Про деякі питання оплати праці суддів"від 20.01.2004 № 22-р (22-2004-р) , абзацами 1, 2 пункту 1 якого дозволено головам судів загальної юрисдикції здійснювати компенсаційні виплати суддям у розмірі 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць, після сплати податку на доходи фізичних осіб, буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за четвертий квартал 2003 року. При цьому, компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку судді, пов’язаної із справлянням податку на доходи фізичних осіб, а відповідно до пункту 2 вищезазначеного розпорядження така виплата здійснюється у межах видатків на оплату праці, передбачених у Держаному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Судове рішення суду першої інстанції не містить відомостей про те, що вживалися будь-які заходи щодо нарахування компенсаційних виплат суддям, а постановою апеляційного суду в загалі виключено з мотивувальної частини посилання на вищенаведену постанову, що є помилковим.
Крім того, суд першої інстанції не врахував і не надав належної правової оцінки тому факту, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 № 22-р (22-2004-р) , яке діяло лише протягом 2004 року, передбачено здійснення компенсаційних виплат у межах видатків на оплату праці, передбачених у Держаному бюджеті на 2004 рік (1344-15) на утримання органів судової влади, та не встановили наявності відповідних видатків у Державному бюджеті України на 2004 рік (1344-15) .
Також, суди помилково розглянули в одній справі позовні вимоги ОСОБА_1 та інших осіб, що є порушенням норм процесуального права, оскільки позовна заява має подаватися до суду кожним із позивачів окремо.
Відповідно до пунктів 2 та 3 частини 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 № 2288 (2288-99-п) керівникам судів в межах установленого фонду оплати праці надано право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці, а також надавати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі місячного заробітку.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"від 24.12.1999 № 13 (v0013700-99) зазначено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Судами першої та апеляційної інстанції, під час розгляду справи, не було досліджено чи зверталися позивачі із заявами про надання матеріальної допомоги у 2004 та 2006 роках та чи видавалися накази голови суду про виплату матеріальної допомоги та про преміювання.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.
Постанову Іванківського районного суду Київської області від 05.09.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2008 у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, щомісячної премії та матеріальної допомоги –скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді
В.І. Співак
С.В. Білуга
О.І. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній