У грудні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000001212301/0 від 17.11.2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки несплата податку на додану вартість контрагентами товариства не є підставою для зменшення йому суми бюджетного відшкодування та застосування щодо нього штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №000001212301/0 від 17.11.2006 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.; позивачу повернуто з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 81,60грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового стану інших осіб і фактичної сплати ПДВ до бюджету. Питання щодо від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і цей факт не ставиться в залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Позивачем дотримано всіх вимог чинного законодавства, в актах перевірки за вересень 2004 року, лютий 2005 року, травень 2005 року, липень 2005 року зазначено, що податковим органом перевірена та підтверджена відповідними документами сума бюджетного відшкодування позивачу.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача у письмовому запереченні на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена додаткова невиїзна документальна перевірка правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування, ТОВ Серін", який є правонаступником ДП "Серін ТОВ "Серін ЮКей Лімітед", за вересень 2004 року, лютий 2005 року, травень 2005 року та липень 2005 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника продукції, про що складено акт №581/23-32472639 від 13.11.2006 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого товариством було завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 421675,13грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000001212301/0 від 17.11.2006 року, яким позивачу зменшено до відшкодування ПДВ в розмірі 421675,13грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9000,37грн.

Як вбачається з акту перевірки, під час її проведення податковим органом було досліджено ланцюги постачальників товариства за періоди, що перевірялись з урахуванням відповідей на запити відповідних державних податкових інспекцій, щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Отже, у вересні 2004 року позивачем було придбано товар на суму 344680,26грн. в т.ч. ПДВ –57446,71грн. Основними постачальниками позивача були: ПП "Галзбудсервіс"(зустрічну перевірку провести не можливо у зв’язку із втратою документів, відповідно до довідки Галицького районного відділу Львівського міського відділу управління МВС України у Львівській області №67/3683 від 10.05.2005 року про крадіжку документів; крім того, відповідно до листа ДПІ у Франківському районі м.Львова №23762/9/10 від 01.12.2005 року, підприємством було сплачено за вересень 2004 року ПДВ в сумі 1364,00грн.), ЗАТ "Прогрестехбуд".

У лютому 2005 року позивачем було придбано товар на суму 1299276,00грн., в т.ч. ПДВ –216546,00грн. Основними постачальниками товариства були: ПП "Галзбудсервіс"(проведення зустрічної перевірки не можливе, відповідно до листа ДПІ у Франківському районі м.Львова №23762/9/10 від 01.12.2005 року, підприємством було сплачено за лютий 2005 року ПДВ в сумі 1004,00грн.), ЗАТ "Прогрестехбуд", ПП "Технополіс".

У травні 2005 року позивачем було придбано товар на суму 626790,00грн., в т.ч. ПДВ – 104465,00грн. Основними постачальниками позивача були: ТОВ "Інжкомплект", ПП "Елекс", ПП "Техніка Захід", ПП "Постачмашкомплект"(відповідно до листа ДПІ у Артемівському районі м.Луганська №5360/7/23-04-04 від 14.09.2005 року, за юридичною адресою не знаходиться, звітність за травень 2005 року подано з нульовими показниками), ПП "Технопостачзбут"(відповідно до листа ДПІ у Франківськом районі м.Львова №19813/7/23-2 від 06.10.2005 року, проведення зустрічної бухгалтерської перевірки не можливе у зв’язку з викраденням бухгалтерських документів), ПП Жураківський.

У червні 2005 року позивачем було придбано товар на суму 259304,52грн., в т.ч. ПДВ – 43217,42грн. Основними постачальниками позивача були: ПП "Автоінвестстрой", ПП "Техніка Захід", ПП "Постачмашкомплект"(за юридичною адресою не знаходиться, за червень 2005 року подано звітність з нульовими показниками), ТОВ "Леокос"(відповідно до листа ДПІ у Деснянському райні м.Києва №7067/7/23-102 від 24.11.2005 року, за юридичною адресою не знаходиться, остання звітність подана за березень 2005 року), ЗАТ "Прогрестехбуд", ПП "Туров В.Ф.".

У липня 2005 року основними постачальниками позивача були: Надвірнянський держлісгосп, ПП Пастух О.В., БК "Стрийбудмонтаж", МНВАП "Авіаконпроект".

Відповідно до п.1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Крім того, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Разом з тим, слід також зазначити, що відповідно до акту перевірки, у перевіряємих періодах, підприємство здійснювало діяльність з переробки та реалізації лісоматеріалів, виготовлення виробів з дерева, гуртова торгівля лісоматеріалами, здійснення експортно-імпортних операцій. Однак, при розгляді справи судами попередніх інстанцій та податковим органом під час перевірки, поставка товару позивачу належним чином не перевірялась. Тобто відсутні документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні тощо) щодо підтвердження реалізації та зберігання товару за період проведення позивачем господарських операцій у перевіряємому періоді. За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості зменшення сум бюджетного відшкодування позивачу відповідачем.

Крім того, з акту перевірки не вбачається, а судами попередніх інстанцій не було досліджено, кількість працюючих та чи достатньо її для здійснення підприємством відповідної господарської діяльності.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету.

Отже, суди належним чином не виконали вимог закону, тим самим не створили стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області – задовольнити частково.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2007 року –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст. 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.