провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького р-ну, Київської області про визнання незаконним рішення та зобов’язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 23 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 17 червня 2008 року,

У січні 2006 року позивачка звернулася в суд з позовом до Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького р-ну, Київської області про визнання незаконним рішення 26 сесії 4 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 28.11.2005 року про відмову в передачі позивачу в оренду земельної ділянки для утримання та обслуговування човна; зобов’язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,01 га. в оренду, розташованої в кінці вул. Придніпровській біля білого паркану на березі р. Дніпро під утримання та обслуговування власного човна терміном на 5 років.

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 23 квітня 2007 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням 26 сесії 4 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 28.11.2005 р. позивачу відмовлено в наданні земельної ділянки площею 50 кв.м в кінці вул. Придніпровської, на березі р. Дніпро для утримання та обслуговування власного човна.

Зі справи вбачається, що 17.04.2006 року на 11 сесії 5 скликання відповідачем прийнято рішення, яким задоволено протест Кагарлицької міжрайонної прокуратури від 31.03.2006 року та скасовано рішення 26 сесії 4 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 28.11.2005 р."Про відмову в наданні в оренду земельної ділянки площею 50 кв.м. гр.. ОСОБА_1. по вул. Придніпровська в селі Балико-Щучинка". Тобто, на момент винесення оскаржуваної постанови в частині визнання рішення відповідача від 28.11.2005 року нечинним фактично був відсутній предмет позову.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Пунктом 10 зазначеної вище статті Закону (280/97-ВР) передбачена визнання акту місцевого самоврядування недійсними з мотивів їх не відповідності законодавству в судовому порядку за позовами зацікавлених осіб. А це жодним чином не означає, що такі рішення не можуть бути скасовані самою радою в процесі здійснення нею свої функцій.

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що рішенням 11 сесії 5 скликання відповідача від 17 квітня 2006 року ніким не оскаржувалось, що свідчить про згоду зацікавленої особи з ним, тому воно не суперечить нормам чинного законодавства та відповідає вимогам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог позивача щодо зобов’язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту відведення в оренду строком на п’ять років земельної ділянки площею 0,01 га, яка розташована на березі р. Дніпро, суд правильно виходив з того, що укладення договору оренди земельної ділянки в розумінні норм Земельного кодексу України (2768-14) передбачає, насамперед, порядок оформлення права на оренду земельної ділянки, наявність якого у позивача не встановлено судом в ході розгляду спору. Вчинення ж дій, безпосередньо пов’язаних з укладенням договору оренди земельної ділянки має відбуватись за процедурою, визначеною чинним законодавством, оскільки такі дії мають технічний характер і не впливають на наявність права.

Також, судом вірно зазначено, що передумовою виникнення права оренди земельної ділянки та здійснення інших дій щодо оформлення цього права згідно чинного законодавства України є рішення органу місцевого самоврядування. Орган місцевого самоврядування є органом, що здійснює владні управлінські функції в частині надання та оформлення такого права оренди. І тільки після розгляду таких питань та прийняття відповідних рішень у особи виникають певні зобов’язання та права щодо виконання прийнятого рішення.

В свою чергу, вимога про зобов’язання сільську раду надати дозвіл на розробку проекту відведення в оренду земельної ділянки свідчить про необхідність оформлення права позивача на оренду, яке випливає з рішення органу місцевого самоврядування. оскільки за приписами ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 23 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 17 червня 2008 року залишити без змін.