Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок пенсії,

У жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом. Зазначав, що відповідач неправильно нарахував йому пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , оскільки при її обчисленні порушив вимоги частини третьої статті 43 вказаного Закону - не врахував отриману під час служби 50-відсоткову доплату від суми пенсії, передбачену підпунктом "а"пункту 3 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (926/96) . Просив поновити порушені пенсійні права та привести розмір пенсії у відповідність до вимог законодавства.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2008 року позов задоволено частково. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_6 відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців". Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_6 невиплачену матеріальну шкоду протягом дев’яти місяців поточного року в сумі 14463,00 грн. та 2000,00 грн. відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що судом порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано статтю 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"та положення Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) .

У запереченнях на касаційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову апеляційного суду. Зазначає, що зміни у частину 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Законом №3591-IV від 04 квітня 2006 року (3591-15) не вносились, тому апеляційний суд правильно вирішив спір, з урахуванням положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) .

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу та після звільнення зі служби йому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою, що визначена за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням без урахування отриманої позивачем під час служби 50-відсоткової доплати від суми пенсії, що передбачена підпунктом "а"пункту 3 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (926/96) .

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України №2262-ХII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(далі - Закон №2262-ХII (2262-12) ) в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , та членам їх сімей обчислювалися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

У частині 1 статті 40 Закону України від 20 грудня 2005 року №3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік"(далі – Закон №3235-IV (3235-15) ) встановлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців, згідно з яким до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При обчисленні пенсій у розрахунок грошового забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою в інтересах справи на службі.

Пунктом 30 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"дію частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"зупинено на 2006 рік.

Посилання у касаційній скарзі про неправильне застосування частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"в редакції Закону №3591-IV від 04 квітня 2006 року (3591-15) , що діяла на час призначення пенсії позивачу, не впливають на правильність вирішення спору. Вказаним Законом (2262-12) зміни у зазначену норму не вносилися, змінилася назва Закону України №2262-XII від 09 квітня 1992 року (2262-12) з "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"на "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Водночас установлений у статті 40 Закону №3235-IV порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців, та вимоги пункту 30 статті 77 цього ж Закону щодо зупинення на 2006 рік дії частини третьої статті 43 Закону №2262-XII не були скасовані, а тому підлягали застосуванню.

На думку колегії суддів, суб’єкт владних повноважень, вирішуючи у грудні 2006 року питання про призначення й обчислення пенсії позивачу на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , правильно застосував чинне законодавство з урахуванням вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) .

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.