розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури міста Севастополя про визнання нечинним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності за касаційною скаргою прокуратури міста Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року,-

31 березня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом про визнання нечинним наказу прокуратури міста Севастополя №76-ос від 02 квітня 2008 року, яким їй, помічнику прокурора Гагарінського району міста Севастополя, оголошено догану за вчинення неодноразових проступків, які дискредитують та порочать працівника прокуратури. Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначила, що обставини викладені в оскаржуваному наказі, та стали підставою для його видачі, не відповідають дійсності. Крім того, прокурором міста Севастополя

Справа № К-21036/10

Головуючий у першій інстанції Єфременко О.О. .

Доповідач Ліпський Д.В.

порушені межі його компетенції та порядок притягнення її до дисциплінарної відповідальності, у зв’язку з чим накладення дисциплінарного стягнення є незаконним.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01 червня 2009 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року судове рішення першої інстанції скасовано та постановлено нове про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі судове рішення першої інстанції оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема зазначив, що наказ про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності видано на підставі службового розслідування, яке проведено без порушень та в ході якого встановлено в діях позивачки проступки, які дискредитують та порочать працівника прокуратури. Оскаржуваний наказ прийнято без порушень та у порядку встановленому Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) та Дисциплінарним статутом прокуратури України (1796-12) , а тому суд апеляційної дійшов до помилкового висновку про його скасування.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального закону, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення апеляційної інстанції –без змін, з таких підстав.

Судами встановлено, що наказом прокурора міста Севастополя №76-ос від 02 квітня 2008 року ОСОБА_1, помічнику прокурора Гагарінського району міста Севастополя, оголошено догану. Наказом прокурора міста Севастополя №80-ос від 07 квітня 2008 року внесені зміни до наказу №76-ос від 02 квітня 2008 року, відповідно до якого, частину восьму слід читати в наступній редакції "враховуючи викладене, керуючись частиною першою статті 8, пунктом 1 статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України (1796-12) ".

Підставою видачі оскаржуваного наказу стало вчинення позивачкою неодноразових проступків, які дискредитують та порочать працівника прокуратури, що полягають у порушенні Правил дорожнього руху та допущенні некоректної поведінки стосовно працівників правопорядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність вини позивачки у скоєнні дисциплінарного поступку, що стало підставою для видачі оскаржуваного наказу, який прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законодавством.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції та постановляючи нове про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокуратурою міста Севастополя дано упереджену оцінку всім доказам при розгляді матеріалів, отриманих з відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі, службова перевірка проведена з порушенням вимог законодавства, у зв’язку з чим судом не прийнято її результатів. Крім того, відповідачем не підтверджено належними доказами правомірність та обґрунтованість свої дій щодо прийняття оскаржуваного наказу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України "Про прокуратуру" за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України (1796-12) , який затверджується Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Дисциплінарного статуту України (1796-12) , затвердженого постановою Верховної Ради України "Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України"№ 1796-XII від 06 листопада 1991 року (1796-12) встановлено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури. До дисциплінарних стягнень відноситься, зокрема, і догана.

Судами встановлено, що підставою видачі оскаржуваного наказу стали події, які відбулися 09 лютого 2008 року, 13 лютого 2008 року та 02 березня 2008 року, в результаті яких позивачкою подано скарги на неправомірні дії працівників Державної постової служби відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі.

За наслідками проведення службового розслідування за фактом скарг позивачки складено висновок від 04 березня 2008 року, відповідно до якого дії працівників Державної постової служби Відділу автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі визнані неправомірними; за порушення вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13 листопада 2008 року № 111, що виразилося в нетактовному поводженні під час спілкування з громадянами, подано клопотання перед керівництвом управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі про притягнення прапорщика міліції Ванькевича В.М. –інспектора Дорожньо постової служби взводу дорожньо-патрульної служби із забезпечення супроводження підпорядкованого Відділу Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі до дисциплінарної відповідальності.

12 березня 2008 року начальником управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Севастополі направлено лист №15/3311 від 06 березня 2008 року до Прокуратури міста Севастополя з інформацією про порушення громадянкою ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

На підставі резолюції прокурора міста Севастополя від 12 березня 2008 року першому заступнику прокурора міста Севастополя та старшому помічнику прокурора доручено провести службову перевірку та внести пропозиції.

Відповідно до висновку службового розслідування від 01 квітня 2008 року, складеного за наслідками службової перевірки стосовно помічника прокурора Гагарінського району міста Севастополя ОСОБА_1, встановлено, що вона неодноразово порушувала Правила дорожнього руху (1306-2001-п) , а саме: п.п. 2.4, 3.2, 10.1, 10.3, 30.1, 30.2, 31.3., допустила некоректну поведінку стосовно робітників правопорядку, що порочать її як працівника прокуратури.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування, який визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генерального прокурора України №69к від 21 лютого 2001 року (v0069900-01) (далі –Інструкція).

Так, відповідно до пункту 11 Інструкці (v0069900-01) ї посадова особа, яка проводить службове розслідування зобов’язана, зокрема:

- дотримуватись передбачених законом прав та інтересів особи, стосовно якої проводиться службове розслідування;

- скласти за результатами службового розслідування висновок (доповідну записку, проект наказу) і подати його на затвердження керівника або його заступника;

- ознайомити із затвердженим висновком службового розслідування особу, стосовно якої воно проводилось, за бажанням на те останньої, якщо це не суперечить вимогам державної чи службової таємниці.

Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право в будь-який час взяти в ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи, порушувати клопотання про витребування і доручення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до цієї справи та документів, знайомитися по закінченню службового розслідування з затвердженим висновком і оскаржувати його у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом прокуратури України (1796-12) (пункт 12 Інструкції (v0069900-01) ).

Пунктом 17 Інструкції (v0069900-01) встановлено, що перед поданням на розгляд з висновком службового розслідування знайомиться працівник, стосовно якого проводилося розслідування.

Оскільки з висновком службової перевірки позивачка ознайомлена не була, пояснення від неї не відбиралися, належних та допустимих доказів ухилення позивачки від ознайомлення з результатами перевірки чи від надання пояснень особі, яка проводила перевірку, до прийняття наказу відповідачем не надано, то судом апеляційної інстанції зроблено обґрунтований висновок про порушення порядку проведення службового розслідування.

Правильним також є висновок суду апеляційної інстанції про передчасність встановлення судом першої інстанції вини позивачки у порушенні Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , оскільки до уваги взято лише матеріали надані відділом Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі та відхилені докази надані позивачкою.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного наказу, а тому судом апеляційної інстанції правомірно визнано його протиправним та скасовано.

Враховуючи те, що посилання відповідача у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 224, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу прокуратури міста Севастополя залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури міста Севастополя про визнання нечинним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності –без змін.