ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" листопада 2010 р. м. Київ К-24356/06
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого –судді Кобилянського М.Г.
суддів: Амєліна С.Є., Загороднього А.Ф., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0553, Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 30 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2006 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Просив суд стягнути з відповідачів на свою користь 4455 грн 46 коп. грошової компенсації за невикористане речове майно та 51 грн витрат судового збору.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 30 березня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2006 року, позов задоволено частково. Стягнуто з військової частини А 0553 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористане речове майно в сумі 4455 грн 46 коп. та 51 грн судових витрат, а всього –4506 грн 46 коп. В позові ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду від 30 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2006 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд. Вважає, що грошову компенсацію за невикористане речове майно потрібно стягнути не з військової частини, а з Міністерства оборони України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 0610, правонаступником якої є військова частина А 0553. При звільненні позивача з військової служби у червні 2004 року йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористане речове майно: до 11 березня 2000 року в сумі 1054 грн 03 коп., за період з 11 червня 2000 року по 18 червня 2004 року –3401 грн 43 коп., всього –4455 грн 46 коп.
Задовольняючи позов в частині стягнення з військової частини А 0553 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористане речове майно в сумі 4455 грн 46 коп., суди виходили з того, що військовослужбовці, які звільняються зі служби, повністю повинні отримати всі передбачені діючим законодавством виплати.
Проте, такі висновки судів є помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів"від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.
Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно у період з березня 2000 року по 18 червня 2004 року.
Крім цього, не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно в період до 11 березня 2000 року.
Так, статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до статті 75 зазначеного кодексу позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. А згідно зі статтею 80, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Оскільки позивачем подано позов у листопаді 2005 року стосовно правовідносин, які виникли ще у липні 1996 року, тобто після закінчення строку позовної давності, встановленого статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР, то у задоволенні позову в частині стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно до 11 березня 2000 року в сумі 1054 грн 03 коп. необхідно відмовити.
Між тим, відмовивши в задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України, суди дійшли правильного висновку про безпідставність вимог до цього відповідача.
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень в частині, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову до військової частини А 0553.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2006 року скасувати.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 30 березня 2006 року змінити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини А 0553 про стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно відмовити.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Загородній А.Ф.
Ліпський Д.В.
Юрченко В.В.