Колективне підприємство "Ліки України"звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001592301/2 від 27.04.2006 року та рішення про результати розгляду повторної скарги.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008 року у даній справі закрито провадження у справі в частині визнання нечинним рішення про результати розгляду повторної скарги та задоволено позов в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001592301/2 від 27.04.2006 року в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 13287,00 грн. та 5539,00 грн. штрафних ( фінансових ) санкцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення ст. 4, ст. 8, ст. 22 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Центральною міською аптекою №200 Чернігівського обласного комунального підприємства "Ліки України"вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року. по 30.06.2006 року.

За наслідками перевірки виявлені порушення позивачем пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.8.1.1, пп.8.1.2, пп.8.4.1 ст. 8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) . На підставі акту перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0001592301/2 від 27.04.2006 року, яким Комунальному підприємству "Ліки України" (Центральна міська аптека № 200) визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 21889,63 (в т.ч. 14768,36 грн. –основний платіж, 7121,27 грн. –штрафні (фінансові) санкції), яке позивач оскаржив до суду в частині донарахування йому податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 13287,00 грн. та в сумі 5539,00 грн. штрафних ( фінансових ) санкцій.

Підставою донарахування податкового зобов'язання у спірній частині є висновки податкового органу, що платник податку-одержувач (ЦМА № 200) не поніс витрат при безоплатному отриманні основних фондів, а відтак має право нараховувати амортизаційні відрахування щодо основних фондів у бухгалтерському обліку та не має такого права у податковому обліку. Податковий орган вважає безпідставним нарахування позивачем в податковому обліку амортизації по всіх основних засобах.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що аптека №200 є структурним підрозділом Комунального підприємства "Ліки України", перебуває на податковому обліку у Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції.

В перевіряємому періоді позивач нараховував амортизацію на основні засоби, які враховувались в обліку підприємства станом на дату введення в дію Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , тобто станом на 01.07.1997 року.

Вказане приміщення в червні 1994 року відповідно до наказу Державного комунального виробничого підприємства " Фармація " Чернігівської державної адміністрації від 15.06.1994р. № 42 було зараховане на баланс структурного підрозділу Аптека № 200 Державного комунального виробничого підприємства " Фармація " зі списанням з балансу в результаті ліквідації іншого структурного підрозділу цього ж підприємства –аптеки № 14. Таким чином, зазначений об'єкт був і є на балансі однієї і тієї ж юридичної особи, тільки враховувався у відокремлених балансах різних структурних підрозділів.

Відповідно до п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону № 334/94-ВР під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з п. 22.8 ст. 22 зазначеного Закону - балансова вартість основних фондів, які згідно зі ст.8 цього Закону підпадають під визначення груп 1, 2 та 3, введених в експлуатацію до набрання чинності цим Законом, визначається на рівні їх залишкової вартості за станом на момент набрання чинності цим Законом з включенням їх до відповідної групи основних фондів з метою подальшої амортизації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що балансовою вартістю, на яку нараховується амортизація таких основних засобів, є залишкова вартість станом на 01.07.1997 року, а також вважає правомірним нарахування амортизаційних відрахувань на витрати, які зазнав позивач внаслідок придбання та поліпшення основних фондів і після набуття чинності Законом.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008 року та постанову Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2007 року по справі №3/209а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.