Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Ватутіна звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000592301/0 від 12.09.2007 року.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 року у даній справі позов задоволено; визнано недійсним спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення ст. 250 Господарського кодексу України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій в період з 08.08.2007 року по 30.08.2007 року податковим органом була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року

За результатами даної перевірки виявлено порушення п.2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (z0040-05) , а саме підприємством порушена гранична сума готівкового розрахунку (десять тисяч гривень) одного підприємства з іншим через їх каси протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.

У зв’язку з встановленими порушеннями законодавства ДПІ прийнято рішення №0000592302/0 від 12.09.2007 року про застосування до позивача фінансових санкцій на суму 11 039,62 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (z0040-05) гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Відповідно до Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) державна податкова інспекція є органом виконавчої влади і наділена повноваженнями на виконання функцій контролю за правилами здійснення господарської діяльності. Зокрема, до функцій податкової служби входить здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Господарський кодекс України (436-15) містить в собі розділ V "Відповідальність за порушення у сфері господарювання", одним із видів відповідальності є застосування до суб’єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 1 ст. 238 ГК України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Одним із видів адміністративно-господарських санкцій, відповідно до ст. 239 ГК України, є штраф.

Відповідно до абз.1 п.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 року "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами –громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах –у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю сутністю фінансові санкції, які визначені вказаним Указом, є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки застосовуються уповноваженим органом державної влади (податковою службою) і мета їх застосування полягає у притягненні суб’єкта господарювання до відповідальності за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, на застосування фінансових санкцій, які передбачені Указом Президента України №436/95 (436/95) , розповсюджуються вимоги Господарського кодексу України (436-15) .

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки, виявлене податковим органом порушення мало місце 07.08.2005 року, а адміністративно-господарські санкції застосовано 12.09.2007 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо сплину строку застосування таких санкцій та, відповідно, щодо задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008року та постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.2008 року по справі №5/214/08-АП залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.