ОСОБА_6 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

Позивач зазначив, що він є інвалідом І групи внаслідок захворювання, пов’язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, а тому повинен отримувати державну та додаткову пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що розмір призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідає розміру, встановленому цим законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність до закону, позивач просив зобов’язати відповідача усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2008 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахуванні додаткової пенсії ОСОБА_6 відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зобов’язано відповідача провести перерахування позивачу додаткової пенсії відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з 01 вересня 2008 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Визнано дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"неправомірними. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя призначити пенсію ОСОБА_6 по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із розрахунку 10 мінімальних пенсій за віком та 100% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01 вересня 2008 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом І групи.

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам І групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах –100 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності –10 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно зі ст. 28 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Розрахунок пенсії позивачу відповідачем проведено виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 (530-2008-п) .

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії відповідача щодо виплати позивачу державної та додаткової пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є неправомірними.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 року по справі №2-а-29140/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.