Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 року

по справі № 2-а-31614/08/2070

за позовом ОСОБА_5

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої пенсії, -

У грудні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої пенсії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при нарахуванні йому пенсії було порушено вимоги статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач визнаний інвалідом II групи та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

24.10.2008 року позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача із проханням про надання інформації про розміри додаткової пенсії за шкоду здоров’ю та підвищення та назви нормативно-правових актів, згідно яких вони платились.

У листі від 04.11.2008 року №9/К-254 відповідач надав позивачу відповідь, де зазначив, що ст. 50 Закону України від 28.02.1991 року №797-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю інвалідам 2 групи –75% мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб. Виплати у 2004 – 2006 році додаткової пенсії та підвищення до пенсії здійснювались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) у розмірах відповідно 14,93 грн., та 69,69 грн. Одночасно відповідач зазначив, що відповідно до ст. 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року №1522 (1522-2006-п) з 01.01.2007 року органи Пенсійного фонду України виконують функції з призначення та перерахунку пенси.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до адміністративного суду 08 грудня 2008 року, тобто з пропуском, встановленого процесуальним законодавством строку. В зв’язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржувані судові рішення такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 року по справі №2-а-31614/08/2070 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.