провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Шахтарському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шахтарському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати дії УПФУ, щодо відмови в перерахунку пенсії відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" незаконними, зобов'язати УПФУ провести перерахунок призначеної пенсії в відповідному розмірі пенсій за віком.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року, залишеною без змін та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 р. позовні вимоги задоволені повністю.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шахтарському районі Донецької області здійснити ОСОБА_2 перерахунок державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 01 листопада 2008 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав до її задоволення з огляду на наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . У статті 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам 3 групи - у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам 2 групи –у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3-ї групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, для інвалідів 2-ї групи - 8 мінімальних пенсій за віком.

Розрахунок пенсій позивачу Управління ПФУ провело виходячи з розміру 19,91 грн., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

Задовольняючи позов в цій частині, суд апеляційної інстанції, правомірно послався на те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Рішенням Конституційного суду України від № 10-рп (v010p710-08) від 22.05.08 визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Тобто після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення Закону України № 796-ХІІ (796-12) , які діяли до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) .

Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом № 796-XII (796-12) , визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 (836-96-п) "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи"та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) . Зазначеними постановами, всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, правильним є висновок судів, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню статті 50, 54 Закону № 796-ХІІ (Аналогічна думка з цього приводу викладена в Інформаційному листі ВАСУ від 17.06.2009р. №910/13/13-09 (v0910760-09) ).

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шахтарському районі Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 р. у справі № 2а-30040/08 залишити без змін.