здійснивши за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні Луганської області (далі –УПФ) на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до УПФ про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою, в

якій зазначав, що є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і має право на отримання передбачених статтями 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі – Закон № 796-ХІІ (796-12) ) державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій

не відповідають розмірам, установленим Законом № 796-ХІІ (796-12) , та на відмову УПФ привести їх у відповідність з цим Законом (796-12) , позивач просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов’язати його усунути зазначені порушення, здійснивши перерахунки з 22 травня 2008 року розмірів державної та додаткової (за шкоду, заподіяну здоров’ю) пенсій.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано незаконними дії УПФ та зобов’язано УПФ перерахувати позивачу пенсію по інвалідності відповідно до статті 50, частини четвертої статті 54, частини третьої статті 67, 71 Закону № 796-ХІІ з 1 жовтня 2008 року із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб та додаткову пенсію з розрахунку 75 % від мінімальної пенсії за віком виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення

й ухвалити нове рішення – про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача про обставини, необхідні для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

ОСОБА_6 є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями відповідно 54 та 50 Закону № 796-ХІІ (796-12) .

Розрахунок пенсії позивачу здійснено відповідачем виходячи із встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) (далі – Постанова № 1), який складає 19,91 гривні.

Частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що при перерахунку державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню при її обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про держбюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) . Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ

Усупереч положенням статей 54 Закону № 796-ХІІ Кабінет Міністрів України пунктом 2 Постанови № 1 (1-2002-п) установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок розміру пенсії, при тому, що розмір цієї суми не відповідає розміру мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди дійшли обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 54 Закону №796-ХІІ, підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про держбюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не може бути перешкодою для застосування цієї величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, правильним є висновок судів відносно того, що наданий відповідачем розрахунок розміру пенсії із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. № 1293 (1293-2005-п) "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'є безпідставним, оскільки вказаним нормативним актом передбачено збільшення

пенсії, призначеної з дотриманням Постанови № 1 (1-2002-п) .

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні згаданих вище правових норм.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Краснодоні Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, її може бути оскаржено в порядку провадження за винятковими обставинами відповідно до положень статей 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.