ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" липня 2010 р. м. Київ К-19791/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Бившевої Л.І., Костенко М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі Бадріашвілі К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушта Автономної Республіки Крим
на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 червня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2007 року
у справі №2-27/3904-2007А
за позовом: Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (надалі СПД ФО ОСОБА_1)
до Державної податкової інспекції у м. Алушта Автономної Республіки Крим (надалі –ДПІ у м Алушта АР Крим)
третя особа: Приватне підприємство "Спрей"(надалі ПП "Спрей")
про скасування податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги, -
встановив:
У лютому 2007 року позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом у якому поставлено питання, з урахуванням змін до позовних вимог, про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги ДПІ в м.Алушта АР Крим №1/183 від 20.03.2007 року в частині сплати суми податку на додану вартість в розмірі 32520,00грн., штрафних фінансових санкцій в розмірі 17865,50грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у 1 кварталі 2005 року позивач перебував на загальній системі оподаткування, з 2 кварталу 2005 року перейшов на спрощену систему оподаткування. Податковим органом було неправомірно включено до виручки за 2005 рік, суму виручки, отриману ним у 1 кварталі 2005 року, внаслідок чого неправомірно були донараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість за 9 місяців 2006 року. В подальшому позивач збільшував та зменшував позовні вимоги.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2007 року в частині позовних вимог закрито провадження.
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта АР Крим №0000151701/0 від 05.02.2007 року; скасовано першу податкову вимогу ДПІ у м. Алушта АР Крим №1/183 від 20.03.2007р. в частині сплати суми податку на додану вартість у розмірі 32520,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 17865,50грн. ; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що при обчисленні 500-тисячного обмеження обсягу виручки від реалізації продукції за рік, встановленого відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності" (727/98) , необхідно враховувати виручку, яка отримана платником податку починаючи з того періоду, з якого він почав здійснювати господарську діяльність по спрощеній системі оподаткування, отримавши відповідне свідоцтво платника єдиного податку.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у м. Алушті АР Крим звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким в задоволення позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка СПД ФО ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2004 року по 30.09.2006 року, про що складена акт №95/17-01/НОМЕР_1 від 29.01.2007 року.
За висновками акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем ст. 13, ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок із громадян" та п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1.п.6.1 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7, п.9.3, п.9.4 ст.9, п.10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість".
За наслідками проведеної перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000141701/0 від 05.02.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 601,03грн.; №0000151701/0 від 05.02.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 50385,50грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкцій –17865.50грн. Згодом, позивачу була направлена перша податкова вимога №1/183 від 20.03.2007 року.
Першою податковою вимогою №1/183 від 20.3.2007 року позивачу повідомлено, що станом на 20.03.2007 року сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями становить 50986,53грн., а саме з ПДВ –50385,50грн., з податку з доходів фізичних осіб –601,03грн.
Позивачем було подано клопотання до суду першої інстанції, в якому поставлено питання про скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги. Однак, згодом, позивачем було надане інше клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого, позивач відмовляється від позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000141701/0 від 05.02.2007 року.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав до органів державної податкової служби заву від 13.12.2005 року про право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (а.с.20 т.2), у якій в розділі 7 зазначена виручка від реалізації продукції, робіт (послуг) за 2005 рік у сумі 472000,00грн. На підставі зазначеної заяви, ДПІ у м Алушта АР Крим видала свідоцтво про сплату єдиного податку від 16.12.2005 року (а.с.27 т.2).
Під час проведення перевірки, відповідачем встановлено, що у заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2006 рік, позивачем була вказана тільки виручка від реалізації продукції, отримана підприємцем у період здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування (2-4 квартали 2005 року). Відповідно до декларації про доходи за 1 квартал 2005 року, валовий доход позивача становив 71254,78грн. Отже, виручка позивача від реалізації за 2005 рік склала 543254,78грн.
Відповідно до ст.5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Отже, позивач повинен був перейти з 01.01.2006 року на загальну систему оподаткування, проте, свідоцтво про сплату єдиного податку здане підприємцем до податкового органу лише 23.06.2006 року.
Відповідно до Листа Державного комітету України по питанням регуляторної політики та підприємництва №2-532/3628 від 13.06.2001 року (v3628563-01) , для того, щоб суб’єкт підприємницької діяльності мав змогу перейти на сплату єдиного податку, вираховується виручка за попередній календарний рік. Календарний рік становить з 01 січня по 31 грудня.
Слід також зазначити, що постановою першої інстанції позовні вимоги задоволено в повному обсязі, в т.ч. і позовні вимоги відносно яких позивач відмовився. Ухвала про закриття провадження не скасована наслідки закриття провадження по справі позивачу роз’яснено. Однак, на це процесуальне порушення не звернув увагу суд апеляційної інстанції.
За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.
Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.
Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 220 ч.2 КАС України, переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд в суд першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушта Автономної Республіки Крим –задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 червня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2007 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.